16 вересня на майдані Незалежності традиційно пройшла акція, присвячена пам’яті журналіста Георгія Ґонґадзе, де журналісти, громадські активісти та небайдужі громадяни вшанували пам’ять ґонґадзе та інших загиблих журналістів. Ця акція проходить вже четвертий рік поспіль, починаючи з 2005 року, її організаторами є звичайні громадяни, які, проявляючи свою повагу до пам’яті загиблих журналістів, бажають привернути увагу суспільства до ситуації, що панує в журналістському житті та медіасфері загалом. Організатори акції закликали журналістів «не продаватися», а громадян — не знищувати моральні принципи і пам’ятати про людей, які не боялися висловити власну позицію. Якою є сучасна журналістика? Які відбулись зміни в житті медіа після смерті ґонґадзе? З цими запитаннями ми звернулися до тих, хто прийшов запалити свічку в знак пам’яті про людей, що прагнули правди.
Костянтин ЧЕКОТУН, кандидат фізико-математичних наук:
— Я постійно приходжу на цю акцію, вже кілька років поспіль. Ми маємо вимагати, щоб відбувалися зрушення у розслідуванні цієї справи. Проте, вимагаючи, ми в той же час розуміємо, що цього розслідування не буде. Це все пов’язано з політичною ситуацією в Україні, з тотальною корупцією. Але все одно ми маємо сюди приходити, щоб дати зрозуміти, що якась частина громадськості ніколи не забуде того, що відбулося. Я вважаю, що в період після його зникнення був спалах активності в світі медіа, ще, може, з рік після помаранчевої революції був якийсь підйом, проте зараз вже знову повертається тотальна продажність в журналістиці й діяльність, що мотивується лише грошима.
Тарас КОМПАНІЧЕНКО, кобзар, бандурист, лірник:
— Я вважаю, що для журналістики такі постаті дуже значимі. Є позиція, є шляхетність, є честь журналістська, Ґонґадзе довів це не лише словами, а й власною діяльністю, вчинками. Акція, що відбувається, — це боротьба за владу цієї четвертої влади. Я гадаю, що ця акція підсилює значення журналістики в суспільстві. Журналістам, у свою чергу, потрібно менше піддаватися на маніпуляції ззовні, вміти протиставити свою об’єктивну, правдиву позицію власникам каналів чи газет.
ДОВIДКА «Дня»
Г. Ґонґадзе зник у Києві 16 вересня 2000 року. У листопаді того самого року в лісі Київської області було виявлено обезголовлене тіло, яке, за висновками експертів, могло належати журналісту. 28 листопада 2000 року Олександр Мороз оприлюднив у парламенті аудіозаписи, що, за його словами, підтверджували причетність тодішнього президента Леоніда Кучми до зникнення журналіста Г. Ґонґадзе. Ці записи, нібито, зробив колишній офіцер державної охорони України М. Мельниченко. Автентичність записів не доведена остаточно.
Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за фактом зникнення Г. Ґонґадзе. Перша частина справи — з обвинувачення виконавців вбивства — отримала своє логічне завершення в суді. 8 липня 2008 року Верховний Суд України залишив у силі вирок, винесений Апеляційним судом Києва виконавцям убивства журналіста Г. Ґонґадзе, які працювали в органах МВС, — Миколі Протасову, Валерію Костенку та Олександру Поповичу, згідно з яким, М. Протасов був засуджений на 13 років позбавлення волі, інші — на 12 років. Екс-начальник департаменту зовнішнього нагляду О. Пукач, за розпорядженням якого діяли засуджені, зараз перебуває в розшуку. Друга частина кримінальної справи — щодо замовників та організаторів убивства — досі перебуває в провадженні Генеральної прокуратури України.
