На честь 87-річчя від дня народження видатного актора й режисера Сергія Бондарчука відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на його честь на будівлі кінотеатру «Жовтень».
Спочатку колектив кінотеатру звернувся до Київради з проханням дати ім’я режисера площі перед найстарішим у Києві кінотеатром. Рік тому влада дала позитивну відповідь. Це сталося в дні фестивалю «Молодість», на якому Віктор Ющенко вручив сім’ї Бондарчуків приз за внесок у розвиток кіно. Тими самими днями Ірина Скобцева та її син Федір Бондарчук побували в «Жовтні» на вечорі пам’яті Сергія Федоровича й на честь 50-річчя виходу на екрани фільму «Іван Франко» Тимофія Левчука (див. «День» №182, вівторок, 24 жовтня 2006). Однак після цього жодних заходів, підтверджуючих рішення влади, здійснено не було. Але відтоді як ця площа отримала 25 років тому назву «Красная Прєсня» і копію пам’ятника відомого скульптура Івана Шадра, багато що змінилося. І монумент перемістили, й територію планують забудувати. І навіть свою офіційну назву вона втратила. Здавалося б, розумно було увічнити за її допомогою Сергія Бондарчука й залишити як паркову зону. Директор кінотеатру Людмила Горделадзе, народний артист України Олександр Биструшкін і художній керівник фестивалю «Молодість» Андрій Халпахчі вірять у те, що відкриття меморіальної дошки — крок, який зрушить ситуацію з мертвої точки.
«Я вважаю, — поділився з «Днем» Олександр Биструшкін, — передусім треба було дати ім’я Бондарчука площі. І зробити це не «під вибори», а ще кілька років тому, коли ми підняли багато документів, щоб домогтися увічнення пам’яті Сергія Бондарчука таким чином».
За словами Людмили Горделадзе, в «Жовтні» неодноразово демонструвалися фільми Сергія Федоровича, та й сам режисер за життя кілька разів бував тут. Ірина Костянтинівна, його дружина, брала участь у ретро-прем’єрах фільму «Війна і мир», були й інші приїзди. І кожного разу вона висловлювала побажання, щоб пам’ять про Сергія Бондарчука, який, будучи родом з України, зробив великий внесок у розвиток українського кінематографа, була увічнена в цьому місці. Ми взялися за справу досить активно саме тому, що «Жовтень» є найстарішим кінотеатром із тих, що збереглися на території Києва, й практично вся творчість Бондарчука пройшла через екран нашого кінотеатру. Крім того, Сергій Федорович представляв тут свої картини «Вони билися за Батьківщину» та «Війна і мир». А в моїй біографії є особисте запрошення Бондарчука в 1986 році — «чорному» періоді його життя, коли вслід за невиправданим приниженням Спілкою кінематографістів СРСР стався провал його фільму «Борис Годунов» на Канському фестивалі. Тоді в Києві проходило святкування 30-річчя фільму «Іван Франко», і, на радість усім, він приїхав. Епопея з назвами площі стала набирати реальних обертів у 2006 році. Тоді йшлося про називання вулиці ім’ям Сергія Бондарчука, проте ми запропонували назвати ім’ям нашого земляка площу перед кінотеатром. Тільки зараз позитивне рішення влади отримане, хотілося б вірити в його втілення й у те, що відкриття меморіальної дошки — дійсно важливий крок до цього».
«Ми ще не відійшли від «радянської» традиції — не пам’ятати про людей, які родом з України, — каже Андрій Халпахчі. — Проте Сергій Бондарчук не тільки народився на Україні, але й знімався в українському кінематографі, прославив його, граючи блискучі ролі. Він зберігав і зберіг нашу мову, стараючись, щоб у його домі її знали. У нас зараз багато меморіальних дошок героям, які залишилися з радянських часів і мало про що розкажуть нинішньому поколінню. Чому ж тоді не увічнити тих, хто для нас, українців, дійсно важливий? Тих, кого вигодувала українська земля... Я не знаю кращого варіанта, ніж кінотеатр «Жовтень», для того, щоб Київ обзавівся місцем, пов’язаним із Сергієм Бондарчуком».
