На первинному етапі розслідування злочину були лише припущення щодо способiв й методiв розкрадання Бармашовим коштів. Особливу увагу приділили перевірці комп’ютерних систем, що функціонували в цьому відділенні банку. Бармашов був випускником Дніпропетровського коледжу автоматики та телемеханіки, фахівцем у галузі обчислювальних комплексів і мереж. На посаді старшого інженера-програміста в цьому відділенні банку він працював з 1995 року.
Бармашов цілком володів інформацією про принцип роботи автоматизованої системи. Крім того, як працівник відділу автоматизації, він був працівником відділу фінансової безпеки банку та мав інформацію про рух коштів на рахунках фізичних і юридичних осіб. Пропрацювавши на посаді три роки, Бармашов звернув увагу на те, що ряд клієнтів тривалий час не користується рахунками. Крім того, 1996 року сталася заміна ощадних книжок на магнітні карти. У деяких клієнтів таку заміну не було зроблено у зв’язку зі смертю, виїздом за межі України на постійне проживання й ряду інших причин. Проаналізувавши рух коштів на таких «непрацюючих» рахунках, Бармашов вирішив «користуватися» рахунками клієнтів з метою розкрадання грошей.
Оскільки використані магнітні карти зберігалися з обов’язку служби у Бармашова, замінивши шляхом перезапису коди на магнітних картах на коди карт клієнтів «непрацюючих» тривалий час рахунків, він отримав доступ до автоматизованої системи обслуговування. При цьому здійснення подібного доступу виключало його викриття, оскільки в системі фіксувався код клієнта, що записувався на магнітній карті. Це стало першим етапом розкрадання.
Найбільшою проблемою для нього виявилося отримання готівки. Однак за допомогою хитромудрих операцій він подолав і цю перешкоду. І Бармашов протягом певного часу в одній iз кас цього відділення банку «правомірно» отримував гроші зі свого рахунку.
Примітно, що у відділенні банку неодноразово проходили ревізії і, крім того, після закінчення кожного операційного дня зводився баланс, але розкрадання не виявляли. Згодом Бармашов, як він стверджує, хотів, використовуючи інфляцію гривні, повернути викрадені ним гроші. Однак комп’ютернику не пощастило, оскільки з 1998 року інфляція незначна, й відшкодувати викрадені гроші було йому не «по кишені». Загалом Бармашов викрав 4453 гривни, чим акціонерному банку «Україна» завдано збитків на цю суму.
Під натиском неспростовних доказів Бармашов визнав свою провину. Нещодавно суд засудив його за рядом статей Карного кодексу України, з накладанням великого штрафу й відшкодуванням заподіяних збитків. Вирок набрав чинності.
На закінчення потрібно додати, що Карний кодекс України, який набрав чинності з 1 вересня 2001 року, містить цілий розділ норм, що передбачають відповідальність за злочини в сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем і комп’ютерних мереж. Отже, злочини «майбутнього», що скоюються сьогодні у віртуальному просторі, призводитимуть до конкретної відповідальності, — повідомляє «Дню» Анатолій ТИТАРЧУК .
