З нагоди свята організатори заходу — управління культури Львівської міської ради, Музей народної архітектури та побуту у Львові «Шевченківський гай», Храм Божої Премудрості Свято-Іванівської лаври Студійського уставу — влаштували чимало урочистостей. Розпочали святкування Архієрейською літургією у церкві с. Кривка (у народі називають храм) за участю зведеного хору у складі хорів «Осанна» храму Божої Премудрості, хорової капели «Боян», «Вірую» храму Ольги і Єлизавети та Хору храму Петра і Павла.
У своєму зверненні до вірян єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ Йосиф (МІЛЯН) наголосив на важливості існування у наші дні пророків: «Майже всі пророки залишили цю землю не через власну смерть, тому що у свій спосіб були сумлінням народу, нації, держави. Нам усім сьогодні бракує авторитетного слова, бракує пророка у суспільному і, очевидно, у релігійному житті. Незважаючи на те, що соціологи говорять — церква сьогодні зберігає великий кредит довіри до себе, запитаймо себе, чи ставимось ми до церкви як до інституції Божої, як до найвищого авторитету живого Бога тут, на землі? Якби було так, то серед нас було б більше любові, аніж гріха. Щороку ми приходимо до Кривки, аби у день Різдва св. Іоана Хрестителя пророк відновив ікону, правдивий образ Христа-Господа у нашому єстві та на ѓрунті нашого духа. Сьогодні маємо велике свято й тому, що відзначаємо 250-річчя церкви, яка увібрала кадильний дим та людську молитву. Храм став живим свідком присутності Бога поміж нас і віри нашого народу. Вона простояла два з половиною століття і готова служити Богові та людям, допоки кожен з нас розумітиме, що є храмом Бога на Землі, адже батьківська хата, яку ми покинемо принаймні на рік, спустіє, розсиплеться та зламається. Цей храм буде світлом Бога доти, доки будемо гуртуватися в ньому та довкола нього. Пророк — це найперше той, хто зачіпає наше сумління, хто дбає про чистоту душі, дбає про вічність». Також у рамках святкування відбулося відкриття та посвячення пам’ятної дошки на честь 250-ї річниці храму Божої Премудрості.
Про проблеми руйнування старих церков та способи збереження подібних пам’яток шляхом перенесення та догляду за ними «Дню» розповів заступник директора з наукової роботи Шевченківського гаю Михайло Лобойко:
— Окрім питання перенесення церков, маємо ще й інше — громади не віддають церкви. За останні 20 років у селах з’явилося чимало релігійних конфесій, які продовжують рости, тож є безпосередня потреба у певній кількості храмів. Ті з них, які можливо було перевезти, сьогодні можна побачити в нашому музеї. В основному перевозять ті церкви, щодо яких постає загроза, що їх не обслуговуватимуть. Проте, перш ніж перевозити таку пам’ятку сакральної архітектури, важливо говорити, що необхідно зберігати церкви на їхньому місці, цим самим зберігаючи певні туристичні маршрути. Сьогодні за бюджетні кошти розширювати експозицію музею ми не можемо. Цьогоріч уперше за останні 20 років ми закупили хату із Івано-Франківщини, однак кошти отримали на основі міжнародної угоди з Норвегією.
Нагадаємо, що ініціатором перевезення церкви до Львова став митрополит Андрей Шептицький. Після встановлення та освячення 1931 року Церква св. Миколая отримала нове ім’я — храм Божої Премудрості Свято-Іванівської лаври. А 1990 року храм передали монахам Студійського уставу.
