Днями в посольстві України в Російські Федерації у Москві відбулася акція вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр. «Незгасима свічка». Попри попередню згоду про проведення поминального заходу в Москві, російська влада не дозволила «Незгасиму свічку» на території Росії. Тому учасники акції зібралися на українській території — в приміщенні нашого посольства. Про особливості проведення заходу і чому Москва не чує аргументів Києва щодо вшанування жертв голоду «Дню» розповіли учасники «Незгасимої свічки».
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, дослідник проблеми Голодомору в Україні, заступник директора Інституту історії України НАНУ:
— Акція проходила на території нашого посольства, іншими словами на території України. Були присутні працівники посольства і представники української громади у Москві, в усякому разі було досить багато людей. Порівнюючи з тим, як ця акція проходила у Сполучених Штатах — у Вашингтоні, Нью-Йорку, Філадельфії — я можу сказати, що в США все виглядало зовсім інакше. Американці тоді не були присутні, але це і не для американців призначалося, а для українців, які живуть в даній країні. Американські українці приходили в національному одязі, це був для них урочистий захід, деякі з них не бачилися кілька років. Це виглядало зворушливо. В даному разі в Росії через те, що російський уряд має інший погляд на Голодомор, ніж ми, нам було просто заборонено проводити цю акцію. Хоча в процесі обговорення ми підкреслювали, що нічого антиросійського у «Незгасимій свічці» немає. Кінець-кінцем ми багато вже чого зробили у дослідженні проблеми Голодомору. Жодних претензій до сучасної Росії не може бути. Російський народ до цього не причетний, адже Голодомор був створений командою Сталіна, щоб Сталін тоді утримався при владі. Це я говорив російській стороні і це зустріло розуміння, але російська влада усе одно заборонила проводити цю акцію на своїй території. І ми провели акцію на території українського посольства, це вже були наші справи, до яких Росія не причетна.
Найближчим часом у Росії нічого не зміниться. Мабуть, частково ми самі в цьому винні. З української сторони нерідко лунають вислови: «Бачте, що москалі з нами зробили!» Ці екстремістські виступи не робляться будь-якими відповідальними політичними діячами України, до яких би таборів вони не належали зараз. В Україні є серйозне політичне протистояння, але проблема Голодомору до цього не причетна. Ющенко, виступаючи у Нью-Йорку на Генеральній Асамблеї, заявляв, що немає в нас претензій до Росії. Тим не менше, ситуація така, якою вона є. Тому інші країни діють з оглядкою на позицію Росії. Думаю, нічого не вийде з наших спроб домогтися в цьому році від ООН кваліфікації Голодомору як геноциду. Але нам не можна зупинятися, останнє слово все ж за науковцями. Так чи інакше, ми маємо цю справу розкрутити, показати на документах, як це було насправді.
Олег ВОЛОШИН, прес-секретар Посольства України в Російській Федерації:
— На території посольства України в Російській Федерації було проведено московський етап акції «Невгасима свічка», яка є міжнародною акцією і проходить у декількох десятках країн. У рамках акції було запрошено представників української діаспори, які мешкають у Москві, представники культурних товариств. Були присутні також етнічні українці, які на сьогоднішній день посідають високі пости і в Раді Федерації, і в інших органах державної влади. З власної волі вони прийшли, щоб пом’янути жертв Голодомору 1932—1933 рр. На акції також був присутній Надзвичайний і Повноважний Посол України в Російській Федерації Костянтин Грищенко, а також в. о. першого заступника міністра закордонних справ Юрій Костенко, який перебував у цей час із робочим візитом у Москві. У рамках акції проходив виступ і Грищенка, і Костенка, була хвилина мовчання, також відбулося символічне поминання. На території амбасади присутні випили символічних 100 грамів у пам’ять про тих, хто загинув у результаті, напевно, найстрашнішого голоду. Далі «Невгасиму свічку» буде передано до Санкт-Петербурга.
Для нас, звичайно, ця подія була надзвичайно важливою. Хоча, звичайно, нам шкода, що акція пройшла не в тому форматі, в якому хотілося б, а хотілося б більш відкрито, публічно. З боку багатьох громадських організацій в Росії надходили певні ініціативи з приводу акції. На жаль, офіційна Москва не готова йти на серйозні компромісні кроки. Її бачення проблеми не збігається з нашим, хоча з українського боку і звучать слова про те, що ніхто не намагається звинуватити сучасну Росію в Голодоморі. Навпаки, ми визнаємо, що росіяни є мало не головною жертвою репресій сталінізму. Ми сподіваємося, що Російська Федерація як країна, яка претендує на звання демократичної держави, виявить розуміння української позиції.
Загалом, акція, яка минула в Москві, була днем пам’яті загиблих від голоду 5—6 мільйонів осіб, хоча історія і сперечається про цю цифру. Цей день є сигналом, щоб сучасне людство не допустило появи таких режимів, де життя людини ставиться нижче за інтереси держави.
