Пригадати давні ремесла українського народу та помилуватися витворами народних майстрів з усієї України зможе кожен охочий, побувавши у виставковій залі Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Тут до 2 грудня триватиме виставка 500 найкращих творів народного мистецтва, організована Національною спілкою майстрів та Міністерством культури та туризму. На розсуд глядачів та журі представлені різні галузі народного мистецтва: вироби з бісеру, витинанки, вишивки, гончарство, килимарство, народні іграшки, народне вбрання, ткацтво, художня обробка дерева та металу, художня кераміка та багато інших.
СОЛОМ’ЯНЕ ДИВО
Професійний художник з Волині, заслужений майстер народної творчості України Марія Кравчук уже давно зрадила свою основну професію — створення живописних картин: понад 20 років весь вільний час вона віддає соломоплетінню. За її словами, спочатку плетіння із житньої соломи було звичайним хобі, яке згодом допомогло завоювати їй світове визнання (пані Марія неодноразово брала участь у міжнародних виставках творів народного мистецтва, у ході яких давала майстер-клас). Щоб утілювати свої задуми у творчості інших людей, пані Марія відкрила у своєму селищі студію «Житечко».
— Побачивши вперше роботу з соломи, я зачарувалася нею й водночас не могла збагнути, як можна працювати з таким дивовижним природним матеріалом, — розповіла майстриня. — Оскільки я люблю роботу в полі, то сама сію жито, збираю, розрізаю солому. Для мене найбільша стадія творчості — це ходіння полем, коли відчуваєш запахи трав, чуєш спів пташок, цвірінькання невидимих істот. Усі ці думки потім виливаються в роботи.
На виставці Марія Кравчук представила своє бачення різдвяного вертепу — це солом’яний дідух та плоскі фігурки людей. Ідея виготовити саме плоскі фігури, що набагато складніше, ніж об’ємні, прийшла до неї під час виготовлення бороди для дідуха. Різдвяна композиція отримала першу премію у Львові, у Музеї ідей як найсвітліша різдвяна шопка.
КИЇВСЬКА РУСЬ — У ПИСАНЦІ
З-поміж численних робіт виставки важко не виділити яскраво розмальовані писанки, які гордо стоять на так званому п’єдесталі.
— Оскільки я захоплююсь епохою Київської Русі, часто використовую символіку цієї доби у своїй роботі, — розкрила особливості свого виробу писанкар Любов Ктіторова. — Дубове листя — це символ сили, міцності не лише давніх русичів, а й нинішніх українців. Часто у День перемоги біля Вічного вогню кладуть вінок саме з дубового листя. Численні хрестики на писанках свідчать про язичництво Київської Русі, бо кожен з них має трилистники, які означають зародження нового життя і мають чоловіче (сонце) та жіноче (земля) начало.
Роботи писанкарки відрізняються від творів інших майстринь тим, що свої писанки вона розфарбовує природними фарбами. Замість традиційного аніліну, який швидко вигоряє на сонці та втрачає яскравість, використовує відвари різноманітних рослин. Найбільшою популярністю у неї користується листя бузку, інжиру, пижма, вільхи та кора крушини. За словами майстрині, занурюючи яйце у фарбу, ніколи не вгадаєш, якого кольору воно буде. Усе залежить від особливостей самої рослини — скільки сонця, вологи та тепла вона отримала під час росту.
КИЛИМ ІЗ ВУЗЛИКІВ
Жодна виставка народного мистецтва не обходиться без творів народних ткачів. Кожен використовує свою техніку ткацтва, але рідко хто звертає увагу на давно забуті методи виготовлення килимів. Так, майстриня Олександра Прокопенко зі Львова все життя займається килимарством, використовуючи давню вузликову технологію — так званий коц (замість плетіння вовняних ниток зліва направо і навпаки, коц передбачає зв’язування ниток у вузлики, з яких складається малюнок).
— Щоб виготовити такий килим, треба витратити чимало часу — кілька місяців щоденної роботи, — зауважила майстриня Олександра Прокопенко. — Спочатку необхідно створити ескіз майбутньої роботи, підібрати відповідну кольорову гаму, а потім братися до в’язання вузликів.
За словами пані Олександри, килим, який зітканий за давно забутою коцовою технікою, ніколи не розірветься, адже вузлики прив’язуються один до одного дуже міцно. Наразі у колекції майстрині налічується близько 20 килимів. Своє уміння вона передає внукам, спільно з якими і виткана «Небезпека», що представлена на виставці.
Організатори виставки сумніваються, що їм удасться визначити найкращих майстрів у кожному виді традиційного народного мистецтва, бо усі по-своєму талановиті та неповторні. У своїх роботах майстри намагалися передати колорит та красу свого краю — Волині, Дніпропетровщини, Закарпаття, Київщини, Львівщини, Черкащини та інших регіонів країни.
