Ми знаємо Івана Федоровича як людину, що брала участь у вже історичних для країни подіях: він був лідером Руху, переговірником із на той час (кінець 1980-х — початок 1990-х) партійцем Леонідом Кравчуком, пізніше ми знали його як палкого парламентаря, тепер він — член Гуманітарної ради при Президентові України.
До редакції «Дня» Іван Федорович приїхав після зйомок на одному з найбільших українських каналів, який наразі робить фільм про Федора Достоєвського. «Іване Федоровичу, як уважаєте, чи можна сказати, що Росія прочитала Достоєвського?» — «Україна не прочитала Шевченка! Як же можна сказати, що Росія прочитала Достоєвського?.. Зараз Росія точно читає Путіна». Так розпочалася розмова журналістів «Дня» з Іваном Драчем. У цій розмові ми порушили багато важливих тем. Спектр — якнайширший: від суто літературних питань до історичних та злободенно-політичних... Зокрема, відповідаючи на запитання щодо втрачених Україною шансів, Іван Федорович, як і належить класику, сказав, що так, шанси втрачені, але відтепер відповідальність — на молоді.
«Українська ситуація складна. Якщо порівнювати нас із Туреччиною чи Польщею, то турецьке або польське «масло» збивалося століттями, Україна ж була розшматована. До цього часу ми не маємо єдності. Українське «масло» ще не збилося в єдине ціле. І це великою мірою буде залежати від того, що нам вдасться зробити з нинішньою молоддю, наскільки вони є українцями. Я в цьому сенсі налаштований позитивно, відчуваю, що вони — державники. Я вірю в цю молодь...»
А коли Іван Федорович, який, за його власними словами, весь складається з політики, хотів уникнути відповіді, він... декламував свої вірші. Ось один із них — якраз про молоде покоління.
«Майбутнє належить дітям
Майбутнє належить дітям.
Я знаю навіть — чиїм.
Під їхнім махровим
суцвіттям
Недобре у пеклі моїм.
Майбутнє належить внукам.
Я знаю навіть — яким.
Їх не торкнула розпука
Крилом безжально гірким.
Привозить їх «мерс» ачи «майбах»
При вишколеній шоферні.
Їх усмішка штивна і зайва
Вистрілюватиме по мені.
Закінчивши лондонську школу,
Гламур зішкребуть з сорбон.
Діди їх прийшли з комсомолу,
А внуки хіба з VIP-персон.
Papa і maman пильнуватиме
Державу для них вберегти,
Щоб я не псував ті ватмани,
Де креслили їх архетип.
Хто скрутить в’язи
майбутньому,
Той має крутити — вже!
А то засміється кутніми —
І не розведеш їх ножем.
Будемо просторікувати,
Що знов облапошили нас.
І щоб колись не викрикувати,
Приймайте від мене пас!..»
Найцікавіше з розмови з Іваном Драчем читайте в найближчих номерах «Дня».
