За що в сьогоднішній ситуації відповідальна влада, а за що опозиція? Що робити тим, кому не подобаються ні ті, ні інші? «День» вже не вперше звертається до експертів з проханням означити відповіді на ці питання. Вчора гостями редакції стали люди, що стояли біля витоків української незалежності та з увагою спостерігали за всіма трансформаціями, що відбувалися з вітчизняним політкермом — відомий філософ, член-кореспондент Національної академії наук Мирослав Попович та не менш відомий громадський і політичний діяч, член-кореспондент Академії мистецтв України голова Всеукраїнської партії міжнаціонального порозуміння «Новий світ» Лариса Скорик. А також — зі свіжим поглядом — молодий політолог з Чернівців, наш експерт Максим Михайленко.
Говорячи про сьогоднішню опозицію, і Мирослав Володимирович, і Лариса Павлівна звернулись до досвіду функціонування на початку української незалежності так званої Народної Ради і відзначили, що тодішня ситуація протистояння двох політичних груп — влади і опозиції — багато в чому нагадує сучасну. Ще у 1992 році одна із активістів Народної Ради Л. Скорик певною мірою відмежувалась від націонал- демократів, і «опинилася в опозиції і до влади, і до опозиції», оскільки дуже швидко зрозуміла, що остання ще «дуже сира, маленька і миршава». «Те, що я сьогодні спостерігаю, — сказала вона, — нагадує повторне наступання на граблі, які б’ють, однак, ще сильніше, бо влучають по старій гулі». І додала: «Я не можу визначити для себе рівня позитивізму, далекоглядності тих, хто сьогодні називає себе опозицією». Матеріали «круглого столу» читайте в наступних номерах «Дня».
