Зустріччю з виборцями Львівщини успішно розпочав свої поїздки Україною лідер виборчого блоку «Євген Марчук — «Єдність», голова Партії Свободи Євген Марчук. Він спілкувався з творчою та науковою інтелігенцією, студентами Львівського Національного університету та Львівської політехніки, представниками влади, журналістами. Дуже багато людей імпровізовано підходило на вулицях.
Найбільшим i найцікавішим заходом стали «Заньківчанські зустрічі» — так у Львові називають традиційні вечори в театрі іменi Марії Заньковецької, на які, як правило, збирається політична i творча еліта. Цього разу до львівського театру поспішали також представники багатьох містечок мало не з усієї Західної України. Цю цікавість можна пояснити тим, що галичани вже давно ставляться до Марчука з величезною симпатією, ще з часів, коли на президентських виборах 1999-го віддали свої голоси саме цьому політику міжнародного рівня, непересічній особистості, людині з колосальним управлінським досвідом. Записок було — море. Звичайно, й із запитанням: що являє собою блок «Євген Марчук — «Єдність»? Як відповів Євген Кирилович, у блоці «немає сватів, кумів, відомих олігархів i спортсменів, а є професіонали найвищого рівня».
Цікавила людей і оцінка ситуації, що склалася на сьогоднішній день в Україні. Як багато хто потім зізнавався, хотілося саме від такого блискучого аналітика, як Марчук почути, що ж відбувається в країні, і що на неї чекає в найближчому майбутньому? «Розколу України не буде, як би цю тезу не експлуатували деякі політики, — відповів Є.Марчук. — Деякий час буде атмосфера, розігріта виборами — і президентськими, і парламентськими. Застосовуватиметься, на жаль, примітивна, але ефективна технологія протиставлення одного регіону іншому. Але я переконаний, що й ця технологія не спрацює. Україна, дійсно, проходить важкий трансформаційний шлях. Однак чітка євроінтеграційна направленість України, головним чином після перемоги Президента Ющенка, я думаю, консолідує не лише прихильників європейського вибору, а й тих нейтралів, у політичному сенсі, яких ще чимало в суспільстві... Щорічно у доросле життя в Україні входить щонайменше півмільйона молодих людей. За 15 років незалежності це 7,5 тисяч осіб, які вже майже не знають, що таке радянська система. Причому навіть на рівні підсвідомості. Це дуже суттєвий політичний фактор, що підсилює європейський вибір України. I на тому ж Сході, на Луганщині чи Донеччині, чи в Криму, переважна більшість цих молодих людей вже не має сентиментів стосовно Радянського Союзу, у них набагато більша орієнтованість на Європу. Причому не як на географічний напрямок, а на Європу як цивілізаційний орієнтир. I таких людей з кожним роком буде все більше і більше».
Болюче питання, чи вдасться в новообраному парламенті сформувати парламентську більшість упродовж місяця, цікавило не лише учасників «Заньківчанської зустрічі», а й журналістів, які довго не відпускали Євгена Марчука під час прес-конференції. «Життя демонструє, — сказав лідер Блоку, — що складні процеси в суспільстві, які зараз підігріваються виборами, будуть перенесені, ясна річ, в новий парламент. Гостра політична боротьба не припиниться, вона може вилитись в якийсь політичний абсурд. Ніхто не може сьогодні сказати, якою буде структура парламенту, може скластися так, що він не зможе в межах місяця створити коаліцію, щоб далі формувати уряд. Реалії є такими, але з цього не треба робити трагедію, а обирати в парламент розумних, досвідчених, кваліфікованих людей. Можливо, не обов’язково дивитися на паспортні дані — походження та вік, бо сьогодні країна відчуває брак професіоналів на найбільшому політичному рівні. Відверто кажучи, у мене було інтерв’ю ще рік тому, яке журналісти озаглавили, вирвавши з контексту мої слова: «Я не заздрю Віктору Андрійовичу саме через те, що знаю, яка у нього важка проблема із залученням професіоналів до найвищих державних управлінських структур». I те, що він змушений був поміняти уряд, а пізніше парламент у специфічній формі відправив у відставку уряд Єханурова (чи правомірно — це спірне питання), свідчить про проблему професіоналізації влади по всій вертикалі. Це — проблема номер один! Ясна річ, потрібне омолодження кадрів, потрібно, щоб ці молоді кадри мали змогу вчитися...»
Найбільшу підтримку в кожному залі, де б Євген Марчук не виступав, одержали такі його слова: «Я пропонував, і, гадаю, ми це здійснимо: якщо народний депутат претендує на повторне входження в парламент, він повинен прозвітувати про свою діяльність... Мені довелося працювати над 15 ма законами, проведенимичерез парламент. Гріш ціна навіть прекрасному закону, якщо під нього не вдається підвести кошти. Закон «Про соціальні та правові гарантії для військовослужбовців, які підпадають під реформування», був не лише проведений через парламент, але під нього були вiдведені чималі кошти. У нашому блоці є багато людей, які знають, як саме це робити».
На кожній зустрічі, ставлячи найрізноманітніші запитання, люди очікували від Євгена Марчука не просто аналізу, а відповіді, в якій би читався запропонований ним вихід з ситуації. Як подолати корупцію? (Потрібне Національне бюро розслідування: «Владу треба вчити жити і працювати за склом».) Хто очолить і як організувати всенародний рух вступу до НАТО? (Адже у 2003 році Леонід Кучма, завдяки настирливим доказам Марчука, підписує указ про нову стратегію Україна — НАТО.) Чи можна зробити процес у справі вбивства Гонгадзе відкритим? («Навіть потрібно, а вся закритість може обмежитися щонайбільше одним днем»). I найголовніше — як налаштувати парламент на конструктивну діяльність і конструктивну роботу з урядом? «Для цього парламентаріям потрібен політичний професіоналізм і чималий менеджерський досвід»... Усе те, що у Євгена Марчука є надміру.
