Стало уже дивною «модою»: ділити Україну на Захід і Схід. Більш за те — це розподіл настирливо підкреслюється і використовується, скажімо так, у вузькокорпоративних інтересах. «День» сьогодні пропонує інший погляд, іншу вісь, яка — зазначимо, проходячи через Київ — скріплює Захід і Схід: Північ і Південь. Керiвникам Одеської і Чернігівської областей ми запропонували відповісти на три запитання:
1. Що хорошого і що поганого сталося, по вашому, у році, що минає, у світі, країні, регіоні і вашому особистому житті.
2.За яких умов, на ваш погляд, наступний рік може стати для країни успішним? Які помилки не варто повторювати, чому варто навчитися?
3. Що б ви побажали читачам «Дня» у наступаючому Новому році?
Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, губернатор Одеської області
1. Розпочнемо, мабуть, з країни. Ключові моменти тут — початок політичної реформи і її завершення. Це відноситься до «хорошого». А ось до «поганого» я б відніс те, як саме завершується ця реформа. Президент не даремно оголосив 2003 рік Роком культури. А культура — це не тільки музика і поезія. Це ще і культура людських взаємовідносин, поведінки, культура політична і побутова. Події ж, що мають місце останнім часом у Верховній Раді, жодним чином не можуть символізувати гідне завершення Року культури. Назвати те, що відбувається, парламентським хуліганством, означає зробити комплімент його організаторам. Тут потрібні більш жорсткі оцінки. Адже це люди, які вершать долями країни, приймають закони про боротьбу із злочинністю, про мораль і т.д.
Тепер що стосується регіону. Тут я б відзначив три ключові події. Форум українсько-російських губернаторів, шостий українсько-польський форум за участю двох президентів і губернаторів з обох сторін і другий російсько-український діловий форум. Події Тузли рік Росії в Україні дещо потьмарили. Але, я думаю, що після зустрічі двох президентів України і Росії у нас з’являться нові перспективи у реалізації договорів і проектів, обговорених на цих заходах. І це добре. До «поганого» потрібно віднести Указ Президента № 944 «Про відповідальність керівників органів виконавчої влади і прокуратури стосовно забезпечення законності і правопорядку, захисту прав громадян в Одеській області». Це був сигнал не тільки нашій області, але й усім регіонам. Тому, що до Одеси був Львів, потім інші. Тут знову ж таки піднімаються питання культури і правової бази, розподілу повноважень і відповідальності кожного. Оскільки велика частина пунктів указу торкалася не стільки Одеської області, скільки київських міністерств і відомств.
Особисто для мене рік був вельми важким. Я втратив батька. Компенсує цю втрату тільки робота і її результати. Цього року область досягла дуже високих показників за обсягами промислового виробництва — плюс 17,6 відсотків. Ми перевиконали державний і місцевий бюджет, значно збільшилися обсяги інвестицій в область, торговий оборот — ми уперше перейшли межу у 3 мільярди доларів. А це означає, що курс обрано правильно, і це не може не радувати.
2. Найголовніше — це гармонія усіх гілок влади. І розуміння того, що всім нам жити і працювати у цій країні. Тільки за цих умов народ довірятиме владі.
3. Один філософ говорив, що жити потрібно так, щоб тебе пам’ятали і вороги. Я бажаю усім успіху і щасливого Нового року!
Віктор ТКАНКО, заступник голови Чернігівської облдержадміністрації з політико-правових питань:
1. У мене особисто рік, що минає, склався добре. Я був призначений на відповідальну посаду заступника, моя старша дочка захистила дисертацію, стала кандидатом економічних наук, молодша, що опановує фах правознавця, визначила свій життєвий шлях — почала працювати у Господарському суді.
До однієї з найзначніших подій минулого року, що суттєво вплинули як на весь світ у цілому, так і на Україну зокрема, стали військові дії в Іраку. У цьому ж контексті варто згадати про ситуацію навколо виборів у Грузії.
В одну групу я б звів цілу низку подій навколо Тузли, створення ЄЕП, виборів в Росії, а також вихід книги Президента Кучми «Україна не Росія». На цьому тлі ще раз переконуюсь, що Україна має бути міцною, сильною, розумною, виваженою державою, достойною поваги інших країн. Що ж до приниження гідності українця, яка наче б то тут відбувається, то вважаю цю думку хибною.
Однією з радісних, безсумнівно, позитивних подій став початок здійснення нашого спільного з газетою «День» проекту з видавництва книжки «Україна Incognita. Чернігівщина». Реалізація проекту дала можливість збільшити кількість авторів газети, сформувати місцеву еліту краєзнавців, науковців, журналістів, що висвітлюють нашу славну історію. Вихід цієї книжки сприятиме піднесенню міжнародного іміджу України, сприятиме поглибленню інтересу до нашого краю як з боку молоді, так і вже зрілих людей.
2. Перефразуючи класикiв, я б сказав: привид ходить по Україні. Привид майбутніх виборів. Результати майбутніх виборів визначатимуть як наше подальше життя, так і міжнародне ставлення до України. І тут вирішальним буде позиція української еліти, еліти не тільки політичної, але всіх кращих представників суспільства.
Еліта має бути вище політичних свар, які можуть кинути Україну у вир конфронтації. Кожен сподівається на краще, не тільки в особистому житті. Ми хочемо, щоб наші вулиці були освітленими, а оселі затишними… Ми хочемо жити за європейськими стандартами добробуту, хочемо мати можливість працювати на себе і на державу. Якось подумалось — дати б Україні хоч відносно невеликий період пожити без виборів, звичайно ж, я маю на увазі без того виру стихій, що супроводжують кампанії, то й і люди, і Кабмін, і Верховна Рада і Президент могли б зробити й досягти багато більшого. А це притаманно українцям. Для мене Україна — це не тiльки садок вишневий коло хати. Це у першу чергу — здатність і бажання працювати, добиватися поставленої мети.
Україна є невід’ємною частиною Європи. Гортаю підготовчі матеріали вже згаданої книжки «Україна Incognita. Чернігівщина»: потужна ранньофеодальна держава Київська Русь, могутні історичні постаті, Магдебурзьке право… Ми були і є Європою, просто з часом щось втратилось, та згодом реалізуємо наш потенціал, покажемо, що він дійсно є європейським.
3. Тост. Зліпив Бог людину і залишилося у нього ще трохи глини, він і питає: «Що ще тобі зліпити?». Людина оглянула себе — руки, ноги, голова. Говорить: «Не знаю, наче все, що потрібно для життя є». Подумав Бог і віддав цю кульку глини людині: «Зліпи собі щастя!». Хотів би побажати, щоб люди могли та хотіли зробити щастя для себе та близьких.
