Iз часом дедалі зрозумілішою стає «незручна» істина: декларації щодо «європейського вектору», хоч якими б щирими вони були, — це одне, а чорнова робота з реального наближення строків інтеграції нашої держави в європейський політичний, оборонний, економічний та інтелектуальний простір — зовсім інше. У зв’язку з цим винятково важливими є контакти знаних політиків, учених та дипломатів iз неангажованими, авторитетними та доброзичливо налаштованими до України європейськими інтелектуалами. Прибуття до Києва професора Роберто де Маттеї (Iталія) стало, саме з цієї причини, непересічною подією.
Сеньйор де Маттеї — постать, широко відома в наукових, дипломатичних сферах та серед політичної еліти як Iталії, так і Старого Світу загалом. Він є віце-президентом Національної ради досліджень Iталії (головної науково-дослідної установи цієї країни, до складу якої входить 107 провідних інститутів як гуманітарного, так і природничого профілю), радником віце-прем’єр-міністра та міністра закордонних справ Iталії з питань євроінтеграційної політики та культурного й наукового співробітництва, співредактором журналу Nuova Historica, частим гостем і постійним учасником найповажніших заходів у Лозанні, Парижі, Брюсселі. У Києві професор де Маттеї вперше; метою його візиту, зокрема, є переговори з керівництвом Національної академії наук України (заплановано підписання угоди про співробітництво з Національною радою досліджень Iталії), представниками українських університетських кіл та студентства. Круглий стіл в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на тему «Європа: коріння та кордони» за участю професора де Маттеї викликав жвавий інтерес.
Iталійський науковець розпочав свій виступ iз думки, яка, за його власним визнанням, визначає його підхід до аналізу стану та перспектив розвитку європейської спільноти зразка 2005 року. А саме: перед усіма державами, які утворюють європейське співтовариство, стоїть нагальна необхідність набуття своєї культурної та духовної ідентичності. Це є особливо необхідним у світлі нещодавніх відомих подій у Франції, Бельгії та деяких інших країнах Європи, які є викликом для всіх нас, підкреслив пан де Маттеї.
Промовець нагадав відоме риторичне запитання німецького канцлера Отто фон Бісмарка: «А що таке, власне, Європа?» (так у 1873 році він відреагував на заяву, мовляв, Європа буде незадоволеною, якщо німецький уряд спробує обмежити права поляків). Але гідним, сучасним і гуманістично наснаженим, на думку професора де Маттеї, є інше визначення суті поняття «Європа». Його дав у 2002 році кардинал Йозеф Ратценгер (тепер — Папа Римський Бенедикт XVI). Згідно з ним, Європа є не географічним поняттям, а культурно-історичним феноменом. Аналізуючи історичне коріння цього феномена, професор де Маттеї особливо наголосив на тому, що дуже важливим етапом у формуванні європейського політико- культурного простору було свого часу виникнення давньоукраїнської держави — Київської Русі. Ця держава стала форпостом європейської цивілізації, підкреслив учений. Причому треба розрізняти концепції «Старої Русі» (давньої України) та так званої «Великої Русі» — держави з центром у Москві та Петербурзі, яка, на думку пана де Маттеї, розвивалася, навпаки, здебільшого у позаєвропейському контексті.
Україна, заявив Роберто де Маттеї, є великою європейською нацією із більш ніж 1000-літньою історією. Але на розвиток нашої держави завжди впливав один украй негативний чинник: відсутність державної ідентичності українців. В Україні не існувало непорушної державної традиції, — ось це і є проблемою на її шляху до Європи.
Зараз, за словами промовця, існує принаймні дві моделі розвитку європейської цивілізації: зміцнення європейського єдиного економічного простору з неминучим послабленням ролі етнічно-культурного фактора та прийняття Євроконституції і перетворення Європи на сильного політичного гравця на світовому полі. Але тоді, знову ж таки, постає проблема вироблення спільної культурної ідентичності європейських народів, спільної історичної пам’яті, яка є тим знаряддям, що дозволить протистояти викликам глобалізму. Отже, Україні слід мати на увазі, що чимала частина Європи не хоче обмежитись тільки проектом економічної кооперації, а прагне виробити спільні духовні цінності. Наша країна, на думку пана де Маттеї, в процесі євроінтеграції має ряд суттєвих переваг у порівнянні, приміром, iз Туреччиною, але треба ще їх професійно використати.
