Не знаючи ціни на російський газ, Україна не може ухвалити бюджет, не може отримати кредит МВФ і ще багато чого. Але наш уряд не панікує: переговори буцімто перебувають на завершальній стадії. У неділю, прийшовши в Києві на виборчу дільницю з нагоди виборів до російського парламенту, посол РФ у Києві Михайло Зурабов теж підтвердив цю інформацію. «І Російська Федерація, і Україна все-таки розраховують на те, щоб цього місяця підписати все те, що має регулювати відносини між Російською Федерацією й Україною в енергетичній сфері, насамперед питання газової співпраці, — сказав він українським журналістам і уточнив: — Це, швидше за все, буде міжурядова угода».
У той же час, посол, мабуть, не виключає, що угода не буде підписана до Нового року. «Якщо в нас може виникнути збій (у термінах підписання угоди), то він може мати лише технічний характер», — заявив він і пояснив, що це може статися лише через дуже щільний графік української та російської сторін. При цьому він висловив побажання, щоб на початку наступного тижня переговорна діяльність Києва та Москви у газовій тематиці посилилася. «Роботу треба вести вкрай інтенсивно, часу не так багато, — підкреслив Зурабов.
Виглядає налаштованим на підписання нових газових угод і глава російського «Газпрому» Олексій Міллер. Він також чекає оформлення домовленостей з Україною в газовій сфері до кінця року. Щоправда, розповідаючи про свою зустріч у Москві з главою Міненерговугілля України Юрієм БОЙКОМ, Міллер ні на йоту не відступає від протоколу: «На зустрічі розглядалися питання поточної та перспективної співпраці в газовій сфері. Сторони зазначили, що діалог щодо розробки нових умов російсько-української взаємодії йде конструктивно». За його словами, «на переговорах досягнуто істотного прогресу. Думаю, можна чекати, що ми оформимо домовленості про розвиток співпраці в газовій сфері до кінця року».
Деяке світло на справжній перебіг переговорів пролив директор російського Фонду національної енергетичної безпеки Костянтин Симонов. Коментуючи переговори Бойка й Міллера, він уточнив: «Єдиний варіант, який влаштував би Росію в цьому питанні, — використання «білоруського сценарію». Білорусь у четвертому кварталі платить 307 доларів за тисячу кубометрів, а наступного почне платити 165. Знижка 150 доларів досить серйозна, і вона влаштувала б Україну».
Відомий «газовий яструб» Симонов, проте, розуміє, що чинні газові контракти є несправедливими й непосильними для української економіки. «Такої ціни Україна не витримає, — говорить він. — На відміну від Білорусі, в українців з росіянами контракт до 2019 року. Можна ще сім років почекати до його закінчення. У «Газпрому» немає дедлайнів на цих переговорах». Зрозуміло, що в Симонова своя оцінка намірів України переглянути газову ціну: «Це абсурд. Ви ж не приходите до магазина, щоб попросити продати апельсини безкоштовно, якщо у вас з собою немає грошей». І свій білоруський рецепт виходу із ситуації. «Білорусь спочатку передала 50% акцій своєї ГТС, питання про другу половину вирішили пізніше, — уточнює він і нагадує, що «Білтрансгазу» більше не існує. Перейшовши під контроль «Газпрому», ця компанія навіть змінила назву на «Газпромтрансгаз». «При цьому Білорусь як держава не зникла, — говорить Симонов. — Річ у тім, що в Україні часто говорять про те, що її доля знаходиться в газовій трубі, і якщо її втратити, зникне й сама країна. Цей міф роздувається низкою українських політиків». Він вважає, що саме через це сторони можуть не домовитися, й переговори продовжаться наступного року.
Газова угода була б для нашого уряду, та й для України в цілому, своєрідним ключем. Причому не лише до кредиту МВФ, а й до стабілізації соціально-політичної ситуації, що поступово наелектризовується. Питання в тому, на які жертви доведеться йти. Президент Янукович уже чітко заявив, що Митний союз, куди нас активно зазиває Росія, «це не наша гра». А «труба», яку вимагають віддати, це чия гра?
«Я не думаю, що підуть на те, щоб продати «трубу». Це був би вибух такого масштабу!.. Якщо ж зробити консорціум: віддати 49%, а залишити 51% собі — це нормально», — говорить перший президент України Леонід Кравчук. «Якщо в нас немає газу, а вони «Північний», «Південний», інші потоки будуть (запускати. — Авт.), то я ставлю собі запитання: а на біса нам тоді ця труба газова?» — міркує президент, ніби перекликаючись з віце-прем’єр-міністром — міністром соціальної політики Сергієм Тігіпком, який теж заявив, що створення трибічного консорціуму на основі НАК «Нафтогаз України», в якому свої частини акцій матимуть Європейський Союз і Росія, сприятиме зниженню ціни на природний газ, що постачається до України. «Я вважаю, що треба пропонувати консорціум, істотну долю в «Нафтогазі». Ідеальний варіант: 25% — Європі, 25% — Росії й 50% залишити собі. Якщо Росія не погодиться, треба торгуватися. Навіть якщо відсоток буде нижчий, треба залишати за собою якусь «золоту акцію», щоб мати можливість впливати на ухвалення рішень», — говорить Тігіпко.
