Студенти Дніпропетровського національного університету створюють перший вітчизняний наносупутник. Ідея з’явилася кілька років тому, проте щільно за вирішення цього завдання вони взялися лише недавно. Космічний апарат важитиме всього лише 10 кілограмів, а його габарити — 15 на 15 на 40 сантиметрів. Проте, незважаючи на скромні розміри, він повинен вирішувати серйозні завдання — вести дистанційне зондування Землі для наукових досліджень, спостерігати за станом довкілля і прогнозувати погоду. «Нині, — розповів на прес-конференції керівник проекту «Український наносупутник», доцент ДНУ Анатолій Кулабухов, — провідними вишами світу, що готують фахівців у сфері проектування і створення ракетно-космічної техніки, активно створюються університетські супутники, перш за все, з метою практичної підготовки молодих кадрів». У Дніпропетровську, де розташовані підприємства космічної галузі України, студентів зазвичай залучали до реалізації серйозних проектів. Проте в умовах економічної кризи замовлень зменшилося. Тому було вирішено реалізувати отримані знання під час створення університетського супутника. Напрацювання для його створення в студентів ДНУ солідні. В рамках проекту молодіжного супутника була розроблена структура космічного апарату, його основні характеристики та елементна база. З цієї тематики студенти фізико-технічного факультету щорік захищають 20—30 дипломних робіт. Зараз над наносупутником працює група з 10 студентів і аспірантів, кожен з яких відповідає за окремий блок. Так, студент Георгій Ідіатуллін знайшов вдале рішення, що дозволяє безпечно відокремити супутник від ракети-носія. «При виведенні супутників, — пояснює він, — не можна використовувати піротехнічні засоби, тому я запропонував використовувати контейнер із кришкою. У потрібний момент кришка відкриється і за допомогою спеціальної пружини космічний апарат буде виведений на орбіту». Працювати на навколоземній орбіті університетський наносупутник має від сонячних батарей. Передбачається, що його запуск буде здійснений 2012 року за допомогою ракети-носія «Циклон-4», що розроблена дніпропетровським КБ «Південне» для відомого українсько-бразильського проекту. Впоратися з поставленим завданням без міжнародної кооперації студентам ДНУ теж буде складно. Для роботи з супутником їм необхідний наземний комплекс для обробки інформації, що надходить з орбіти. Тому згодилася допомога міжнародної програми TEMPUS, що дозволила підключити низку західноєвропейських університетів, три ВНЗ України, три виші Росії і два ВНЗ Казахстану. В рамках цього спільного проекту обладнання для наземного комплексу буде надане країнами ЄС, і спочатку інформація з супутника зніматиметься німецьким університетом.
Утім проблеми на цьому не закінчуються. Весь проект створення першого в Україні університетського наносупутника вимагає близько 4 млн. гривень. У зв’язку з цим, один із кураторів проекту, заступник гендиректора «Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. Макарова» Олексій Кулик вважає, що молодим конструкторам важливо вміти знаходити фінансових спонсорів. Наприклад, у Берлінському державному технічному університеті студенти, які створюють супутники, вміють отримати гранти і самі знаходять клієнтів для супутникових послуг. «Україна може створювати супутники, але не може їх правильно продавати, — зазначає О. Кулик. — Тому наше завдання — підготувати кваліфікованого інженера, здатного продати плоди своєї праці». І певні зрушення на цьому шляху вже є. На VII Міжнародному авіакосмічному салоні «АвіаСвіт ХХІ» між Токійським університетом та Національним центром аерокосмічної освіти молоді (Дніпропетровськ), що відбувся у жовтні в Києві, був підписаний меморандум про спільне створення наносупутників. У рамках цього проекту до 2015 року планується створити на навколоземній орбіті угрупування з п’яти малих космічних апаратів дистанційного зондування Землі і надалі здійснювати їхню спільну експлуатацію.
