Водночас представники виконавчої влади — той же президент
Національної телекомпанії Зиновій Кулик — у інформаційних телепрограмах
минулої неділі звинувачували парламент у бажанні просто перепідпорядкувати
частину національного ефіру собі, підкреслюючи, що в бюджеті не передбачено
статей на фінансування висвітлення діяльності ані ВР, ані уряду. А ведучий
програми «7 днів» (УТ-1) Ігор Сторожук висловив думку, що у разі виконання
НТКУ парламентських рішень замість фільмів у ефірі будуть суцільні парламентські
слухання, парламентські вісники і тому подібне. Прокоментувати ситуацію
«День» попросив Івана Чижа.
— Те, що ніби «нас, улюблених», будуть показувати день
і ніч — це дурниця, — говорить Іван Сергійович. — Ми ухвалили постанову
про парламентські програми в межах 3%, передбачених законом, і не більше.
(Від редакції: мається на увазі Закон «Про порядок висвітлення діяльності
органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ»,
стаття 9 якого свідчить, що на кожну сесію ВР виділяється час трансляції
в межах 3% від річного обсягу віщання загальнонаціонального каналу, на
якому ведеться віщання). Інше питання, чи виконуватиме п. Кулик цю постанову.
— Як парламент збирається діяти, щоб напередодні президентських
виборів запобігти в ефірі України війни компроматів, заангажованості ТБ
однією гілкою влади — виконавчою?
— Для цього є маса механізмів. У травні будуть проводитися
«парламентські слухання», де також намічено акцентувати увагу на питання
про свободу слова. На основі нашого комітету буде створено слідчу комісію
з вивчення ситуації в телеінформаційному просторі, яка займається передусім
питаннями ліцензування. У нас є багато важелів. Однак треба ще, щоб і правоохоронні
органи, у тому числі й Генпрокуратура, і суд, не були заангажованими. Тоді
можна буде отримувати більш-менш об'єктивну інформацію.
— Під час обговорення в парламенті звіту Нацради знову
було піднято питання про парламентську телестудію. Вона вже працює? Хто
демонструватиме створювані нею програми?
— Ні, вона поки не працює. Перш аніж вона почне виробляти
програми, ВР має розробити і прийняти положення про таку студію, вірніше,
телекомпанію. Зараз я не можу сказати, яким буде таке положення. Навіть
у мене як голови комітету ВР ще немає навіть попередньої інформації для
підготовки такого положення. Його суть залежить від рівня фінансування,
від можливого рівня технічного забезпечення компанії. Поки неясно, чи буде
це продакшн-студія, чи ж вона сама транслюватиме свої програми, за прикладом
американської парламентської телестудії, яка, до речі, входить у п'ятірку
найбільших телевиробників США. Так що поки йдеться про досить далеку перспективу.
Але однозначне одне: зйомки в самому сесійному залі мають проводитися саме
парламентською телекомпанією. А якщо якійсь телекомпанії знадобляться додаткові
зйомки — будь ласка, в кулуарах.
— Верховна Рада зняла мораторій на ліцензування центральних
каналів. Чи означає це, що ліцензії, видані свого часу Нацрадою в обхід
мораторію УТ-1, «Студії 1+1», «Інтеру», тепер визнані дійсними?
— Вони дійсні. Але якщо не виконуються умови ліцензійного
договору, на це місце можуть прийти й інші телекомпанії.
Анатолій ЛЕМИШ, «День»
ВІД РЕДАКЦІЇ. Коментарі представників виконавчої влади
з порушених Іваном Чижем проблем «День» сподівається дати в найближчих
числах газети. Водночас, хоч якою б «грізною» була завтрашня постанова,
яку, можливо, ВР ухвалить, судячи з усього, далі чергового створення чергової
(якої за рахунком?) слідчої комісії та заклинань типу «посилити контроль,
припинити практику» тощо депутати не підуть. Головна біда депутатів у тому,
що вони частіше думають про те, як би більше захопити собі ефіру, про те,
щоб їх, депутатів, показували «красивіше», не кажучи вже і про інтереси
лобійованих багатьма народними обранцями структур. А от проблеми: як дійсно
врегулювати інформаційний простір з тим, щоб було знайдено безвідмовні
механізми гарантії плюралізму у вітчизняному ефірі, свободи слова тощо
— відходять на другий план. Хоч, як сказав сам Іван Чиж в iнтерв'ю на каналі
СТБ, тільки законів у сфері ЗМІ парламенту необхідно прийняти більш п'ятнадцяти.
Пошук же відьом у ніби-то засиллі іноземного капіталу в українських ЗМІ
— це взагалі вже нонсенс, бо насправді — так, і Лаудер, і Гусинський мають
деякий вплив на політику наших телеканалів, та все ж визначають її, слід
гадати, наші олігархи: Волков, Бакай, Рабинович тощо... Інша річ, що комусь
з депутатів хотілося б, щоб це були інші, «свої»імена. Розрізненість депутатських
дій ось уже який рік призводить до ситуації в наших ЗМІ, яку можна охарактеризувати
лише як «маємо те, що маємо».
Одночасно виконавча влада в інформаційній сфері діє напевно.
Відоме зволікання зі звітом Нацради по ТБ і РМ, яке замість листопада відбулося
в результаті у лютому, продовжить ніби міжсезоння в її діяльності, коли
старий склад вже вичерпав свої повноваження, а новий ще не обраний. Отже,
процес ліцензування, контроль за виконанням телерадіокомпаніями умов ліцензій
абощо ніби зависне в повітрі, що дасть держчиновникам додаткову можливість
проводити саме їм необхідну політику. Результати ж дій створюваних ВР слідчих
комісій, що не мають під собою чіткої законодавчої основи, ми вже спостерігали
неодноразово: як правило, вони нульові.
У п'ятницю на зустрічі головних редакторів центральних
газет з Президентом було підтверджено необхідність існування Міністерства
інформації. І що з того, що було визначено, неначе воно має бути не галузевим,
а функціональним, і займатися юридичним захистом ЗМI, а не цензурою? Про
те, як «швидко» у нас трансформується діяльність державних органів, нам
теж усім добре відомо. Зрозуміло також, що Зиновій Кулик зробить усе від
нього залежне, щоб не допустити в ефір конкурентів діючого Президента,
у тому числі й представників ВР, і використає для цього всі наявні у нього
формальні підстави, у тому числі й проблеми з фінансуванням ефірного часу
для парламентських трансляцій і програм. Чи зуміє парламент протиставити
щось натиску влади виконавчої? Захищаючи передусім принципи вільної преси,
а потім уже — власні «вузьковідомчі» інтереси. А не навпаки.
Наталя ЛІГАЧОВА, «День»
