Основний слоган участі нашої країни у фестивалі — «Україна на часі». Серед офіційний гостей із Європи нашу країну представлять письменники Андрій Курков, Юрій Андрухович, Любко Дереш, Марія Матіос та інші. Також організатори запросили на фестиваль письменниць із Великобританії українського походження — Анну Шевченко і Марину Левицьку.
Участь України у фестивалі не обмежиться лише літературою. На гостей очікує українське кіно (ретроспективу підготував Любомир Госейко), музика (Тарас Компаніченко), образотворче мистецтво (художники Катерина Білетіна та Ігор Баранко), фотомистецтво.
На цьому фестивалі не підписуватимуть договорів на видання книжок, але він має виявитися своєрідною «доріжкою» до вдалого Франкфуртського книжкового ярмарку — тут знайомляться з письменниками, книжками й видавництвами різних країн, відкривають країну в глобальному літературному контексті. Тут можна знайти свого потенційного французького читача. Як і видавця.
«День» запитав Анетту АНТОНЕНКО, керівника проектів БФ «Фундація видавництва «Кальварія» (який є одним із партнерів участі України у фестивалі) про те, які «бонуси» може отримати Україна від свого статусу спеціального гостя і за чим туди їдуть українські автори.
— Що Україна як спеціальний гість може мати від участі у фестивалі? Яких результатів можна очікувати?
— Це безпрецедентний випадок, позаяк уперше як спеціального гостя запрошено країну, яка не є членом ЄС. Це не перша подія для українських видавців, що відбувається у Франції. У березні ми привозили на Паризький книжковий салон сім українських письменників, робили різноманітні заходи. Франція надто складна щодо уваги до інших країн — вона самодостатня. Треба дуже постаратися, щоби французи звернули на щось увагу. А ми вже привернули увагу: фактично за рік активної «розробки» Франції там будуть видані переклади Юрія Андруховича, Сергія Жадана і Марії Матіос. Це справді хороший здобуток. Потрібно весь час перебувати в тому середовищі, лише тоді французи звернуть на вас увагу.
— Чи можна говорити про якісь миттєві результати від участі, чи це, радше, «інвестиції в майбутнє», проект на перспективу?
— Прямого, миттєвого результату не буде. Це фестиваль не того рівня — тут не підписують видавничих контрактів — їх підписують на Франкфуртському книжковому ярмарку. Але для того щоб на Франкфурті почали з тобою розмовляти, спочатку потрібно створити прецедент: заявити про себе, показати наших письменників, видавців.
Українському видавцеві домовитися про професійну зустріч із відомими французькими видавництвами дуже складно. А на подібних заходам ми таку можливість маємо. З одного боку, наші письменники будуть себе презентувати, а з іншого — видавці говоритимуть із французьким видавцями і «продаватимуть» своїх письменників. Від України туди їде доволі велика кількість авторів. Нас там буде осіб зо 20 — 25. Таким чином ми створюємо певний прецедент, коли нас буде, може, навіть більше, ніж французьких письменників.
— Як саме формувалася українська програма заходів у Коньяку, на що були зроблено акценти?
— Програму укладали дві сторони. З одного боку, в неї дуже активно втручалися французи, і за це їм велика подяка, адже вони орієнтовно бачать, на які події зберуться люди, що їм буде цікаво, що матиме успіх. З іншого — вони не диктували нам вибору письменників. Звичайно, деяких письменників вони вибрали самі й забезпечують їм переїзд, проживання тощо. Це Юрій Андрухович, наприклад. А деяких авторів ми назвали самі, наголошуючи, що їх варто запросити. Це змішана програма: представлені як письменники, котрі вже перекладалися, так і ті, чиї твори можуть бути перекладені: Юрій Андрухович, Любко Дереш, Сергій і Марина Дяченки, Андрій Курков та інші. Молоде покоління українських письменників на фестивалі представить киянин Антон Кушнір, який отримав запрошення «на резиденцію» в Коньяку.
