Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Український слід

28 серпня, 2001 - 00:00

Дякувати за це ми маємо зовсім не першій хвилі політичних гастролерів, котрі успішно витрачали у закордонах чималенькі представницькі фонди, виправдовуючи це необхідністю заявити світові про нову державу. Наше всесвітнє паблісіті не слід також особливо поєднувати із відомими у світі українськими спортсменами, котрі здатні вичавити із себе два слова по-українськи хіба що перед внесенням у першу п’ятірку передвиборного списку. Насправді все відбулося більш буденно і прозаїчно. Розкидані світом співвітчизники самою наявністю в них українських паспортів приносять в разі широкого розголосу повідомлень про себе інформацію про країну, котра їм видала паспорт.

Варто лише глянути інформаційну стрічу першого післясвяткового для нас ранку 27 серпня аби побачити нашу реальну присутність практично на всіх континентах. Почнемо з Азії, де громадянку України Вікторію Мамонтову засудили 17 серпня до страти за зберігання наркотиків з метою збуту. Жорстокі східні закони її родичі прагнуть тепер пом’якшити через раду Європи, куди звернулася за допомогою мати Мамонтової. Вона, безперечно, бажає аби її дочку судили за нашими європейськими законами, а не згідно із суворими кодексами таїландських гір, багатих на таємні наркоплантації. Історія з Мамонтовою підтвердила на весь світ, що Україна є саме європейською державою, хоча й дещо відсталою — поки що.

Останнє підтверджується повідомленням iз Африки, де в Конго зазнав аварії український військово-транспортний літак Ан 28. В результаті серед чотирьох загиблих виявилися двоє українських пілотів, чиї прізвища не повідомляються. Зате гримить планетою прізвище Миколи Солтиса, шістьох членів родини якого поховали в неділю в США. Сам же Солтис, котрий цих родичів жорстоко вбив, наводить тепер жах на законослухняних американців, частина з яких матиме тепер досить своєрідне уявлення про українців та особливості їхніх взаємин.

Відібрані повідомлення не є чимось занадто сенсаційним. У світі чи не щодня заарештовують наркоділків, не так часто, але регулярно терплять катастрофу літаки, а вбивством родичів і поготів нікого особливо не здивуєш. Головне в усіх цих новинах — їхні герої, які є українцями, і світ вже не переплутає їх ні з ким іншим, добре знаючи де знаходиться країна не завжди безпечних літаків, торговців-авантюристів та серійних убивць. Безперечно, що всі ми не зовсім такі й здатні прославити свою країну іншими, більш привабливими діями, котрі помітить світ. І коли таке станеться, нам не доведеться довго пояснювати, звідки ми. Бо світ уже знає Україну.

P.S. МЗС України вчора повідомило, що за попередньою інформацією в авіакатастрофі в Конго загинули громадяни Росії та Казахстану.

Микола НЕСЕНЮК
Газета: 
Рубрика: