Конфлікт в енергетиці жевріє вже не перший день. Страйки в галузі заборонено, але це не заважає людям знаходити інші нетрадиційні форми протесту, якими вони підкріплюють свої вимоги. Як повідомив нашу газету голова ЦК профспілки енергетиків, учора перший заступник міністра енергетики Володимир Лучников підписав протокол засідання примирювальної комісії щодо розгляду заяви трудового колективу Зміївської ГРЕС???. Сьогодні працює колегія міністерства, куди запрошено представників електростанцій, які заявили про намір виступити з акціями протесту.
Привід для незадоволення в енергетиків, безумовно, є. Заборгованість щодо зарплати на початок липня становила 142,9 млн. грн. Проте, найвірогідніше, робітників хвилює не лише це. Річ у тім, що зарплата в енергетиків поки що досить помітно перевищує рівень оплати праці в інших галузях. Фактичні виплати на одного працюючого станом на 1 липня становили в галузі 271,9 грн. (на Зміївській ТЕС??? - 252,7 грн.) тимчасом, як у промисловості України нарахована зарплата одного працівника становить 169,45 грн.
Енергетиків пригнічує головним чином малоприємна перспектива. Заборгованість споживачів становить 3,3 млрд. грн., а це перевищує вартість чотиримісячної товарної продукції галузі. Але самі енергетики винні суміжникам на мільярд гривень більше. Це свідчить, вважає В. Лучников, про цілковитий параліч фінансово-господарської діяльності галузі. Досить сказати, що її підприємства сьогодні мають від'ємний рівень рентабельності, вони не мають оборотних коштів для придбання палива у той час, як його запас активно використовується. На складах станцій лише 2,7 млн. тонн вугілля, що на 1 млн. менше, ніж його було на цей час торік. Дефіцит вугілля до кінця року становитиме 7 млн. тонн.
Керівництво галузі вважає, що вже сьогодні необхідно зупинити енергоблоки потужністю не менше 3 млн. КВт, що призведе до зниження споживання електроенергії на 50 млн. КВт(год., чи на 12 - 13% для всіх груп споживачів.
Україну вкриє морок? Гадаю, така перспектива не влаштовує ні енергетиків, ні решту громадян. Що робити? Міненерго має в запасі солідний пакет пропозицій, спрямованих на стабілізацію фінансового стану. На жаль, тільки одну із цих пропозицій можна назвати радикальною. Побоюючись соціального незадоволення, уряд поки що не йде на це, хоча всі розуміють, що підвищувати тарифи необхідно. За умови світових цін на паливо для електростанцій вартість електроенергії в Україні для промисловості в 1,5 - 2,5 разу, а для населення у 2,5 - 8 разів нижча, ніж у країнах Європи й Америки. При цьому населенню подають дешеву електроенергію практично за рахунок промисловості, що, в свою чергу, обертається високими цінами на товари та послуги.
За підвищення цін на електроенергію недавно проголосував і Світовий банк, припинивши виплату коштів на проект розвитку ринку електроенергії. Фахівці банку вважають, що без підвищення оптових та роздрібних цін на електроенергію фінансовий стан енергогенеруючих компаній буде дедалі погіршуватися.
За цих умов ніхто з тих, хто братиме участь у наступних виборах, не радитиме уряду підвищувати ціни, оскільки наше зубожіле, без зарплати й пенсій, населення може відреагувати на це не лише бюлетенями. Проте уряд повинен часом мати мужність ухвалити непопулярне рішення. Інколи це рятує.
