Сьогодні редакторові більд-редакції газети «День» Руслану КАНЮЦІ виповнюється 35 років! У «Дні» Руслан працює з кінця 2005 року, а з 2011-го — на посаді редактора. Візуальне обличчя газети — сфера його відповідальності. Крім того, останні кілька років Руслан також виступає одним із організаторів Міжнародної фотовиставки за результатами щорічного Фотоконкурсу «Дня». До слова, прийом робіт на цьогорічний Фотоконкурс закінчується 29 вересня.
Привітавши колегу з днем народження, ми поцікавились у нього про особливості проходження цьогорічного Фотоконкурсу та тенденції в українській репортажистиці.
— Для творчих людей, якими є фотографи, будь-який конкурс — можливість перевірити свої сили. А Фотоконкурс «Дня» — найпрестижніша для цього платформа, — розповів Руслан Канюка. — Із року в рік на наш конкурс орієнтується все більше провідних фотографів, навіть тих, які взагалі скептично ставляться до будь-яких конкурсів. Колеги кажуть, що «День» часто задає тон в українській фотографії. До певної міри це так, особливо якщо враховувати, що Фотоконкурс «Дня» традиційно відкриває для країни нові імена талановитих майстрів та сотні оригінальних фотографій. Фотографій, які являють собою значно більше, ніж просто ілюстрації до текстів... Прийом робіт на цьогорічний конкурс наразі закінчується. Я вже переглянув частину світлин і запевняю любителів репортажного фото, що нова виставка, відкриття якої планується в жовтні, буде вибухово насиченою!
— У деяких редакціях практикують поєднання професій, зобов’язуючи журналістів, які пишуть, брати в руки фотокамери...
— Так, часто це можна зустріти в регіональних виданнях, зокрема в районках, де бюджети видань не дозволяють тримати окрему одиницю фотокора. Я до цього ставлюся неоднозначно. Із одного боку, журналіст, що пише, повинен вміти знімати — на телефон, планшет, цифрову камеру. Й оперативно це відправляти в редакцію. У професії бувають різні ситуації, а не завжди поруч є фотокор. Тобто я не заперечую та навіть вітаю вміння журналістів працювати з камерою. Але в солідних виданнях кожен співробітник повинен якісно займатися своєю роботою. Погодься, часто доводиться говорити про погані ракурси та й взагалі якість світлин, зроблених журналістами. І проблема не лише в тому, що вони не вміють знімати, — просто дуже часто в колег на це не вистачає часу, адже доводиться спілкуватися зі спікерами з тієї чи іншої теми, нотувати особливості атмосфери події та водночас сфотографувати.
— Які загалом тенденції ти простежуєш в українському репортажному фото?
— Для репортера тенденції залишаються до певної міри сталими. Головне — якісно та оперативно виконати свою роботу. Потрібно з різних планів показати хід подій, знайти унікальний сюжет та, якщо хочеш, зупинити світ, зафіксувавши важливий історичний момент.
Якщо говорити про стиль подачі матеріалів, то останнім часом, на жаль, із ілюстрацій провідних газет і журналів країни все більше виступає негативу. Часто в цьому винні не фотокореспонденти, а редакції, які орієнтуються на негатив, або вважають контент такого типу більш рейтинговим. Як на мене, це неправильно. Хоч як би важко інколи було в країні, з якими б викликати та проблемами вона стикалася, кожну подію можна проілюструвати в позитивному ключі. І цим самим додати читачам більше оптимізму та віри в завтрашній день. Насправді репортер завжди знімає те, що бачить. Із кожного заходу, де робиться в середньому близько 200 знімків, можна вибрати ілюстрацію з будь-яким підтекстом. У нас натомість чорнуха переповнила не лише шпальти газет, а й ефіри телеканалів. Що не новини — то вбивства, ДТП, пограбування...
Можливо, саме тому Фотоконкурс «Дня» вже 15 років поспіль дуже популярний серед українців, адже представлені на ньому роботи, показуючи різну Україну, орієнтуються на позитив. Дякую всім, хто надіслав світлини для участі в конкурсі, й запрошую обов’язково відвідати виставку.
