Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Уроки музики

7 липня, 2011 - 00:00

Страсбурзький концерт на захист Ходорковського та Лебедєва присвячено не лише конкретним персоналіям. Musica Liberat — про глобальне: моральні мутації на пострадянському просторі та тектонічні зсуви в європейській системі цінностей/

Кілька років тому всесвітньо відомий естонський композитор Арво Пярт присвятив свою Четверту симфонію Михайлові Ходорковському. Саме ця симфонія Пярта поруч з іншими творами наших геніальних сучасників та їхніх попередників прозвучала під час благодійного концерту Musica Liberat на підтримку М.Ходорковського та П. Лебедєва. Концерт відбувся у філармонії французького міста Страсбург — серці європейського врядування, центрі боротьби за права людини. Саме там розташований, зокрема, Європейський Суд, що наразі розглядає справу Ходорковського та Лебедєва.

«Музика стає адвокатом свободи», — так акцію схарактеризував один із її ініціаторів, видатний латвійський скрипаль і композитор Гідон Кремер. А в нещодавньому інтерв’ю «Дню» (№109—100 від 24 червня 2011 року), згадуючи кількома словами про підготовку Musica Liberat, він зазначав: «Ми просто простягаємо руку допомоги через музику». Серед ініціативної групи цієї події також композитори Арво Пярт, Гія Канчелі, російський письменник-дисидент Володимир Буковський.

У організаторів амбітна мета — домогтися звільнення Ходорковського та Лєбєдєва, а щонайменше — привернути увагу європейської спільноти та світу до порушень прав людини в Росії. Більш приземлена задача — зібрати від продажу квитків на концерт кошти для одного із дитячих притулків, якими опікувався М. Ходорковський.

Твори Шопена, Лютославського, Рахманінова, Чюрльоніса, Пярта, Канчелі звучали у виконанні перших імен світової класичної музики — Євгенія Кісіна, Марти Аргеріх, Міші Майського, Гідона Кремера, українців Анатолія Кочерги та Романа Кофмана.

У двох відділеннях концерту звучала не тільки висока музика, а й високі слова — з вуст самих музикантів, композиторів, авторитетних політиків (члена Європарламенту, колишнього президента Литви Вітаутаса Ландсбергіса), а також професора Елі Візеля, лауреата Нобелівської премії миру 1986-го року.

Хоча (а, можливо, — не хоча, а тому що) цей концерт важливий передусім для російського суспільства, в російському ефірі його не показав жоден федеральний канал, лише телекомпанія «Дождь» із відносно невеликою аудиторією. Так само, до речі, і в Україні (за дійством можна було спостерігати завдяки каналу ТВі), для якої Musica Liberat — подія не менш прикметна. І не лише тому, що в ній брали участь музиканти, яких нам пощастило називати своїми. А тому, що зрештою, як нам здалося, Musica Liberat був присвячений не лише конкретним персоналіям, імена яких стали знаковими для «нульового» десятиліття в Росії. Musica Liberat — про глобальне: моральні мутації на пострадянському просторі та тектонічні зсуви в європейській системі цінностей. Musica Liberat — це заклик до гуманізму, до Нового Ренесансу, якщо завгодно. Цей концерт важливий як елемент повернення до Людської подоби — як простору, що й досі живе у сталінізмі, так і простору, з мовчазної згоди якого це відбувається.

«Найбільш знакові імена сучасної класичної музики, що, звісно, належать до вищих сфер, не роблять вигляд, що політика їх не стосується, — зауважує головний редактор «Дня» Лариса Івшина. — І це важливо, адже саме «ця політика» сьогодні найбільше потребує втручання культури.

На запитання російського бюро «Радіо Свобода», чи здатна музика передавати суспільні, політичні настрої, піаніст Євгеній Кісін відповідає: «Безумовно. Саме такою є музика Шостаковича, багато його творів. Зараз це ні для кого не секрет. Арво Пярт присвятив свою останню симфонію Ходорковському. І більше того — наскільки мені відомо, навіть написав її спеціально на його честь».

Український режисер Сергій Проскурня в ефірі українського «Радіо Свобода» тлумачить цей проект так: «Це ще одна спроба митців-інтелектуалів, людей, які відповідають за духовний світ, протистояти тим доволі агресивним і ґвалтівним процесам, які відбуваються в російській культурі перш за все... Для мене це суперечка, це протистояння не на рівні Ходорковський — Путін, а на рівні духовності і блокбастерів зі смертю, зі стражданнями і з страхом, який треба закорінювання у людях для того, щоб вони боялися і підкорялися тоталітарним режимам».

З огляду на це, справжнім вчинком виглядає рішення телеканалу ТВі показати пряму трансляцію концерту. Саме ТВі сьогодні, судячи з усього, претендує на роль нормалізації збочених уявлень про те, що таке українське телебачення, яким має бути його наповнення, про те, які імена мають фігурувати в ефірі та чим має бути наповнена свобода слова.

Musica Liberat примушує замислитися над глобальною темою взаємодії високого мистецтва та суспільно-політичного життя. Актуальність цієї теми для України загострилася, зокрема, в контексті поновлення «справи Кучми». Протягом останнього часу ми з вами спостерігали публічні виступи на захист екс-президента відомих українських артистів і навіть російського режисера Кончаловського. Ми намагалися знаходити їм виправдання. Але на тлі Musica Liberat і людей, які не лише знають, що таке «свобода», а й практикують (!) її, усі намагання виправдати ті кроки виглядають безперспективно та просто нечесно.

«Мені здається, що ми все ще перебуваємо у просторі не просто пострадянському, а квазірадянському, тому що у нас працюють ті самі стереотипи і ті самі критерії оцінки людини, що їх, по суті, запровадив режим Сталіна, — зазначив Сергій Проскурня під час згаданого радіоінтерв’ю. — Тому що система народних, заслужених артистів, система державних відзнак, а не справжньої народної слави — це система, яка характерна виключно для режимів тоталітарних».

Це, безумовно, стосується і Росії, і для України, і Білорусі, яка нині переживає буремні часи. Але цей музичний урок — не лише для пострадянського простору, а й для Європи. Вишукане нагадування для європейських політиків про великою мірою знехтувані ними європейські цінності. До речі, в матеріалі, присвяченому Musica Liberat, на сайті «Сноб» Маша Гессен зазначає цікаві подробиці підготовки концерту: «Влада Страсбурга спершу дуже зраділа перспективі концерту таких іменитих музикантів. А потім, очевидно, злякалась заявленої теми концерту — и припинила відповідати на листи. Франція — країна бюрократична и в цілому соціалістична, тож зазвичай усе робиться через владу. Але тут довелося знайти приватну фірму, котра змогла продавати квитки».

«Коли Солженіцин закликав «жить не по лжи», він звертався до народу Росії. Але сьогодні його заклик повинен бути звернений до брехливих західних демократій, які розкладаються на наших очах», — жорстко відрубав член Європарламенту, колишній президент Литви Вітаутас Ландсбергіс. Він не тільки допоміг із організацією концерту, а й зіграв невелику п’єсу — свого часу Ландсбергіс викладав у Вільнюській консерваторії.

«Музика може бути почута навіть такими людьми», — впевнений Гідон Кремер, кажучи про політичний режим у Росії та Musica Liberat як спосіб протистояння йому. Мабуть, без надії на те, що цю музику все ж почують, концерт Musica Liberat не відбувся б. Але чи стало соромно маленьким людям у Кремлі від усієї цієї величі? Чи хоч хтось почервонів у тих царських палатах?

Головне — що ця музика здатна збудити душу в суспільному організмі.

Марія ТОМАК, «День»
Газета: 
Рубрика: