Iз наближенням новорічних свят безліч міст світу поринають у гамірні різдвяні розпродажі. В цей же час проходять акції набагато меншого масштабу, малопомітні й не такі численні, але дуже важливі — благодійні. У житті української столиці обидві складові передріздвяного часу вже традиційно поєднує одна подія — благодійний базар, організований Київським міжнародним жіночим клубом. На черговому ярмарку, який відбувся минулими вихідними, можна було зробити собі багато подарунків — і водночас допомогти тим, кому особливо потрібна підтримка.
Київський міжнародний жіночий клуб об’єднує понад двісті представниць дипломатичної спільноти, міжнародних урядових та неурядових організацій, бізнесу тощо. Благодійний різдвяний базар — один із головних заходів клубу, які допомагають збирати кошти для благодійності. Зокрема, клуб підтримує Центр іпотерапії Олени Петрусевич, де допомагають дітям із церебральним паралічем. За словами голови клубу Іри Адітьяварман, черговий конкурс на отримання грантів відбудеться у січні. Бюджет, зароблений на ярмарку, склав понад 420 тисяч гривень!
Цього разу на благодійному ярмарку можна було придбати майже все: від французьких парфумів до собачих ошийників. Кияни та іноземці азартно розкуповували голландський сир, грецьку оливкову олію та японський соєвий соус. Біля екзотичних стендів Індії та Індонезії юрмилися панянки, зачаровані вишуканими шалями та хустками. Хтось боровся зі спокусою придбати симпатичний, але зовсім непотрібний в господарстві сувенір — але спокуса була надто сильною, і ляльки, слони та коти відправлялися до нової оселі. Більш практичні покупці мали змогу придбати теплі светри з Перу, дуже практичні — польську білизну. Шанувальники традиції на Новий рік ходити з друзями до бані могли купити у фінів банні аксесуари — і тут-таки спробувати напiй, яким не варто зловживати, щоб після бані не відправитися замість друга в аеропорт. Стомлені «полюванням» панi відпочивали, куштуючи алжирські солодощі, а пани, стомлені азартом своїх супутниць, заспокоювалися за кухлем чеського пива. Після чого на прекрасну половину публіки чекала ізраїльська косметика, а на сильну — сюрприз від посольства Румунії. Його співробітники умовили допомогти своїх співвітчизників, якi грають в клубі «Динамо» (Київ), — і в результаті на румунському стенді пишався круглими боками футбольний м’яч із автографами всіх гравців команди. Учасники ярмарку по-різному підійшли до справи: хтось власноруч випік національні тістечка, хтось виставив на продаж відомі товари своєї країни — успіх мали всі, через святкову атмосферу, азарт, який можна відчути тільки на ярмарку, та впевненість відвідувачів у тому, що витрачені ними гроші підуть на добрі справи.
«Традиційні благодійні базари завжди проходять надзвичайно жваво. Це свято для всіх нас: ми можемо поспілкуватися, побачити, як цікаво представляють себе різні країни», — сказала кореспонденту «Дня» дружина міністра закордонних справ України, почесна співголова Київського міжнародного жіночого клубу пані Ніна Тарасюк. Вона категорично відкидає стереотип про дружин дипломатів як домогосподарок та «тіней» своїх чоловіків: «Дружини дипломатів — дуже активна сила, вони завжди проявляють чималий інтерес до країни, в якій перебувають, беруть участь у програмах, які допомагають цій країні». Очевидно, що жінки, які організували такий грандіозний захід, можуть тренувати свої організаторські здібності й на чоловіках. Ніна Тарасюк не заперечила такого родинно-гуманітарного лобіювання: «В жінок завжди більш тепле, більш людяне ставлення до світу, що їх оточує. Тому коли щось розповідаєш своєму чоловіку і кажеш: зверни увагу, подивись, яка цікава програма, — це, мені здається, нормально».
Серед послів, які прийшли особисто представити свою країну на благодійному ярмарку, був і посол Швеції Йон-Крістер Оландер. «Я хочу допомогти тим шведам, які сьогодні тут працюють: співробітникам посольства, іншим представникам шведської громади Києва. До того ж, цей базар — добра нагода поспілкуватися з людьми. Для мене важливо робити щось дуже практичне: продавати сувеніри, кошти від яких підуть на доброчинність, на допомогу дітям. Посол повинен скористатися можливістю ось так просто постояти за прилавком, а не тільки сидіти у своєму кабінеті, ходити по конференціях і вести теоретичні дискусії».
