Вибирати фах за престижністю — справа невдячна. Ніколи не вгадаєш, наскільки популярною буде «розумом» вибрана професія за п’ять років. Так, на ринку праці України склалася парадоксальна ситуація — потрібні одні фахівці, а навчальні заклади масово готують зовсім інших. Учора в Київському національному університеті технологій і дизайну пройшла спеціалізована виставка «Освіта. Робота. Бізнес», мета якої — ознайомити студентів і школярів із особливостями українського ринку праці. На ній фахівці з працевлаштування в один голос запевнили: країна перенаситилася «блакитними комірцями» і потребує «сірих»...
З даною тезою згодні представники різних регіонів. «Більше за все сьогодні потрібні саме ті фахівці, яких готують у ПТУ, — розповідає заступник директора Донецького обласного молодіжного центру праці Андрій Паламарюк. — Це слюсарі і токарі, які змогли б працювати, скажімо, на машинобудівному заводі». «Відчувається дефіцит так званої середньої ланки, — говорить директор Львівського обласного молодіжного центру праці Леся Довганик, — багато навчальних закладів готує менеджерів з туризму, але ніхто не займається підготовкою персоналу для обслуговування туристичного бізнесу. Я гадаю, нам варто перейти на рівневу та блокову систему освіти, при якій студент спочатку стає фахівцем нижньої ланки, потім, якщо хоче і може, — середньої, потім уже доходить до вищої». Також великою популярністю на ринку праці користуються інженери-технологи. А складніше за все влаштуватися на роботу, будучи... юристом чи економістом. Більше половини ВНЗ країни випускають цих фахівців, і їх пропозиція вже давно перевищила будь-який можливий попит.
Чому ж так відбувається? Батькам набагато приємніше уявляти свою дитину безробітним юристом, чим по горло зайнятим роботою сантехніком. А наші ВНЗ підлаштовуються під примхи абітурієнтів, а не попит на ринку праці. Зрозуміло, що однією з основних причин виниклої невідповідності є зарплатня — токар на заводі, при всіх особливостях українського ринку праці, отримує набагато менше, аніж приватний нотаріус. Як розповіли «Дню» представники ДКП «Плесо» (рятувальні станції), фахівців їм дуже не вистачає. При цьому, кузня «рятувальних» кадрів діє, просто дуже мало молодих хлопців бажають рятувати чужі життя за 467 гривень на місяць... Отже, недивно, що в результаті 80% українців на даний момент працює не за фахом. (Про це ранiше говорила «Дню» доктор економiчних наук Елла Лiбанова.)
Як уже згадувалося, складно прогнозувати динаміку популярності тієї чи іншої професії. У Росії зараз, наприклад, існує великий попит на фахівців із персоналу, гувернанток і хатніх робітниць, а також вузьких банківських фахівців, наприклад, із роздрібного кредитування. У будь-якому випадкові, ринок змінюватиметься, що потребує еластичності від його учасників. У той же час, ще однією проблемою українського ринку праці є старіння — як свідчить статистика, вік кожного шостого економічно активного громадянина України перевищив 50 років, а кожен 19-й працездатний українець досягнув пенсійного віку. Як зазначала для «Дня» Елла Лібанова, «це, безперечно, створює певні перешкоди для формування інноваційної стратегії, оскільки для такої немолодої робочої сили дуже складно впроваджувати нові технології і примусити її перекваліфіковуватися».
