Учора в Київській міській адміністрації відбулося святкування Дня матері та Всесвітнього дня сім’ї. Офіційно День матері припадає на 8 травня, але через масштабну підготовку до ювілею Перемоги згадали про нього лише зараз. Ще в Київській Русі другий тиждень травня вважався тижнем матері та землі-годувальниці. Свято успішно дожило б і до наших днів, якби в 1922 році його функції не перебрав на себе Міжнародний жіночий день — 8 Березня. У 1995 році указом Президента День матері був відновлений у своїх правах, але за дев’ять років свого «другого народження» так і не став особливо популярним серед наших громадян. З одного боку, його затьмарює День Перемоги, з іншого — українцям цілком вистачає «Міжнародного жіночого»... Але паралельно існує й тривожніша причина забуття Дня матері — любов та повага до материнства в нашій країні йдуть на спад.
Згідно з опитуваннями Державного інституту сім’ї та молоді, лише 49% дівчат 16 — 17 років вважають дуже важливою життєвою метою створення сім’ї. Зате робота за фахом дуже важлива для 68% дівчат. Для більшості опитаних дитина — найвіддаленіша й неясна мета, про яку слід думати вже після того як кар’єра й життєвий успіх стануть реальністю. У той же час, у нашому суспільстві поняття жіночого успіху та жіночого щастя все ще частенько пов’язується саме із сім’єю.
«Існує традиційне поняття успіху для жінки, — розповідає головний науковий співробітник Інституту соціології Академії наук України Наталя ЛАВРИНЕНКО . — Воно передбачає, що жінці для щастя достатньо хорошої сім’ї, чоловіка, дітей. Таке трактування вже відходить у минуле. У більш широкому значенні поняття жіночого успіху рівноцінне поняттю успіху чоловічого. Звісно, жінці реалізуватися важче. По-перше, в нашому суспільстві досі живі гендерні патріархальні стереотипи. Як говорять феміністки, там, де чоловік може бути із срібла, жінка має бути із золота. Тобто для того, щоб обійняти якусь посаду, жінці треба бути на голову вище за своїх конкурентів. Якщо ж жінка досягає успіху, навколо неї більшаться чутки — як вона його досягла, що вона тепер з ним робитиме тощо. Нікому б на думку не спало ставити такі запитання, якби на її місці був чоловік. Корені такого ставлення лежать у традиційному мисленні, якого треба позбавлятися. Ще один шкідливий і абсолютно необгрунтований стереотип: якщо жінка зробила кар’єру, в неї немає сім’ї. У той же час, як свідчать опитування жінок-керівників, у них частіш за все є сім’ї й діти. Оскільки це такий тип людини — активний, вони встигають і вдома, й на роботі».
Цікавими є уявлення про жіночу успішність самих успішних жінок. «Це жінка-професіонал у тому, чим вона займається, — переконана підприємець Інна БОГОСЛОВСЬКА , — навіть якщо вона домогосподарка. Крім того, успішною можна назвати тільки ту жінку, яка відчуває гармонію між власним «Я» та соціумом і визнана неформальним лідером. Незалежно від того, яку посаду вона обіймає, успішна жінка має бути лідером думок.
Досягти успіху жінці дуже важко. Хоча, дивлячись у якій сфері. Найважче всього — в політиці, оскільки наша політика досі має сліди тоталітаризму, потворна. Загальновідомо, що чим демократичніша влада, тим вона «жіночніша», й навпаки, тоталітаризм асоціюється з чоловічим, жорстким, імперативним управлінням. Досить легко жінці досягти успіху в тих сферах, де потрібні інтелект, компроміс, уміння вийти зі складної ситуації. Ми живемо в полоні міфів, що жінка — істота ніжна, тендітна. Але це не так, у ній є й сила — інакше вона не могла б перенести пологи. У тому й перевага жінки, що вона дуже гармонійна, поєднує в собі силу й слабкість, що вона багатогранна й різнокольорова, як життя. Жінка не повинна примітизуватися й розвивати в собі лише одну сторону — тільки заводити дитину або тільки займатися кар’єрою. Так само, як жінка не повинна здаватися тільки білою й пухнастою або тільки войовничою й зухвалою.
Що ж до народження дитини, то це питання часу. Нині всі протестують проти ранніх дітей. Але між молодою мамою й ранньою дитиною встановлюється неймовірний сакральний зв’язок рівних. Це дозволяє уникнути зайвого догматизму, властивого старшим батькам. Сім’я перестала виконувати функцію «лабораторії з виготовлення дітей». Тепер їх аж ніяк не треба «висиджувати», як раніше, до 17 — 18 років. Для цього існують дитячі садки, школи, няні. Але перші три роки мати повинна провести біля дитини. Потім вона може спокійно робити кар’єру. Якщо йдеться про пізню дитину, то жінці, навпаки, доводиться відриватися від уже зробленого. Це набагато складніше. Часто батьки не в змозі «вирубити» себе з роботи на три роки. У такому разі дитина стає, швидше, атрибутом життя, ніж її сенсом».
Хотілося б, аби в жінках перемогло їхнє прагнення до гармонії. І вони перестали розриватися між домогосподарками й бізнес-леді. До речі, за результатами соціальних досліджень, найвищий рівень достатку в тих жінок, які досягають успіху й удома, й на роботі.
