У суботу в Парижі близько ста маніфестантів зібралися біля знаменитого Фонтану Ігоря Стравінського. Ці люди підтримували московський мітинг «За чесні вибори!». До Москви й інших міст цього дня була прикута увага всього світу і саме з подіями в Росії сьогодні пов’язані надії демократичних сил Європи, Америки і Азії. І як важливо розуміти, що завдяки своїй історичній і культурній спадщині Україна в цей момент була включена в сучасні світові процеси. Чи достатньо цієї «автоматичної» включеності? Чи розуміють українці важливість і власну відповідальність за те, що є носіями великої культурної спадщини?
Макс КАРПОВЕЦЬ, культуролог:
— Парижани на площі Стравінського, які підтримали росіян у протидії тотальній фальсифікації виборів, здійснили дуже важливий і неоднозначний жест, який також має прямий стосунок до українського культурного шару. Ідеться про спробу окреслити і зберегти цілісність європейської ідентичності, де українці відіграють одну з ключових ролей. Інша річ, що більшість українців про це не знають і навіть не здогадуються, помилково вважаючи себе мешканцями великої провінції.
Ігор Стравінський — виходець із волинських земель і людина, яка повсякчас ідентифікувала себе із цілим корпусом українських традицій та цінностей. Це все автоматично актуалізує коди нашої культури, уписує її у глобальні політичні, історичні та ментальні процеси, де немає відмінностей між центром і периферією.
Однак складається дивна картина, коли українці намагаються не дуже втручатися в діалог «великих» культур і перейматися їхніми проблемами, але так чи так опиняються в епіцентрі подій. Парижани підтримують не тільки право на свободу й вибір гідного життя окремих росіян, а й підтримують кожного європейця, зокрема нас. Тут немає своїх і чужих, далеких і близьких. Усе це вказує на те, якою мірою важливо розуміти й усвідомлювати власну причетність до європейської культури, перейматися спільним життєвим простором, де принцип «моя хата скраю» має поступитися перед принципом підтримки ближнього.
Олена ОГНЄВА, кандидат історичних наук, доцент кафедри документознавства і музеєзнавства Волинського національного університету імені Лесі Українки, автор експозиції Музею Ігоря Стравінського в Устилузі:
— На Волині, у містечку Устилузі, діє єдиний у світі (!) музей Ігоря Стравінського. Устилуг був домівкою для трьох поколінь Стравінських: знаменитого баса Маріїнського театру в Петербурзі Федора Стравінського, його сина, усесвітньо відомого композитора Ігоря Стравінського, та сина останнього — Федора Стравінського, визнаного у світі швейцарського і французького художника. В історичному ареалі Устилуга зберігся і будинок Белянкіних-Носенків, а Катерина Носенко була дружиною Ігоря Стравінського. Для своєї родини композитор і спорудив поруч дім, у якому нині музична школа та музей. Відома фраза Стравінського про це містечко: «Устилуг був райським куточком для творчості». Візитівкою міста є музичний фестиваль «Стравінський і Україна». Сюди приїжджав відомий кінорежисер Тоні Палмер, який зняв фільм про Стравінського і вперше показав його в Устилузі, тут виступав із концертом Ігор Блажков, котрого за курсову роботу про балет «Жар-птиця» свого часу вигнали з консерваторії... Із «Весіллячком» приїжджала національна капела «Думка», і саме в Устилузі відбулася друга (після Києва) презентація цього твору. Луцьке училище мистецтв має ім’я Ігоря Стравінського, на Волині є премія його імені, котру присуджують митцям. Студенти Волинського національного університету імені Лесі Українки пишуть наукові роботи за творчим доробком Стравінського, видаємо брошури і збірники про його спадок. Тож для Волині Ігор Стравінський — знакова особа, один із культурних символів краю.
