Нещодавно київське видавництво «Грані-Т» поповнило свою колекцію путівників, видавши «12 маршрутів Київщиною». Це особливо актуально в умовах фінансово-економічної кризи, коли, за даними соціологічних опитувань, українці відмовляються від закордонних турів на користь домашнього вогнища або поїздки до родичів... От і привід урізноманітнити програму вихідних...
Очевидно, найпопулярніше місце Київщини — Переяслав-Хмельницький. До речі, саме звідти «День» розпочинав свою рубрику «Малі-Великі міста України». Переяслав-Хмельницький — місто, де возз’єдналася Україна з... Україною різних часів і культур. Адже там аж 26 музеїв! Фактично, по одному на тисячу населення. Такого не те що в жодному українському місті немає, а й у Європі! Музей архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, Музей Григорія Сковороди, Музей трипільської культури, Музей історії філософії... А ще, можна сказати, музей просто неба, де за експонати служать Колегіум, відомий тим, що у ньому викладав професор піїтики Григорій Сковорода; Вознесенський собор 1700 року, споруджений за гроші Івана Мазепи; будинок лікаря Козачковського, де двічі гостював Тарас Шевченко (тут поет написав кілька творів, зокрема славнозвісний «Заповіт»); Троїцька церква початку ХVІII cтоліття... Серед інших цікавих маршрутів — село Сулимівка, що на схід від Яготина. Воно засноване полковником Іваном Сулимою 1714 року. Пригадуєте рядки із вірша Ліни Костенко: «В маєтку гетьмана Івана Сулими, в сучасному селі, що зветься Сулимівка...»?.. Там збереглася дерев’яна церква, побудована на початку минулого століття у традиційному для тієї місцевості козацькому архітектурному стилі. Всередині храму привертає особливу увагу дивовижний розпис — хрещення киян Володимиром Великим. Серед пам’яток Сулимівки — також земська школа 1914 року. І це все в оточенні мальовничих краєвидів. А якщо заїхати у село Томашівку, що у Фастівському районі, то складається враження, що потрапили на знімальний майданчик якогось історичного фільму. Щойно прозвучало режисерське «Стоп, камера!», актори розійшлися і залишилися тільки «декорації» просто неба — фантастичний палац Хоєцьких, споруджений на початку ХХ століття, навколо якого численні скульптурні композиції: біблійні сюжети, фонтан, леви, янголи... А ще можна податися у Яготин, який у ХVIII столітті належав Кирилові Розумовському, а у ХIХ — його онучці Варварі, дружині князя Рєпніна-Волконського, яка була подругою та покровителькою Тараса Шевченка. Крім того, у тамтешній картинній галереї зберігається найповніше в Україні зібрання творів Катерини Білокур. Можна й у Вишгород, історія якого лягла в основу багатьох книжок. Вважається, що тут був побудований перший православний храм. Зрештою, тут були поховані одні з найперших східнослов’янських святих — Борис і Гліб... Чи Богуслав, заснований Ярославом Мудрим 1032 року як форпост на південному кордоні руської держави... Зрештою, невдячна це справа — переповідати. Краще все побачити на власні очі. «Подорожуючи Київщиною, можна винайти для себе справжні шедеври та унікальні зразки культової, промислової, садибної архітектури, а також паркового мистецтва, — вважають автори путівника Роман Маленков та Олег Година. — Саме так — винайти, адже вони з багатьох причин залишаються майже невідомими навіть для киян, що вже казати про жителів інших регіонів та країн. Якщо запитати пересічного киянина, що він знає про церкву у Пархомівці... палац-садибу у Томашівці... з великою долею вірогідності можна припустити, що у відповідь просто похитають головою... Тут, у провінційному середовищі, легше скласти уявлення про українські традиційні принципи побудови церков упродовж кількох історичних періодів та порівняти їх; легше прослідкувати зміни моди на архітектурні стилі та навіть зробити свій власний висновок про смаки людей, що жили та господарювали на цих землях. І все це можна зробити за один день! Майже не напружуючись, без посередників в особі екскурсоводів або авторів книжок...».
