19 серпня Україна одержала нафтову трубу, що в найближчому майбутньому обіцяє стати символом зниження паливної залежності від Росії. На церемонії відкриття першої черги нафтопроводу Одеса—Броди були присутні посли США, Азербайджану, Узбекистану, Словаччини та Казахстану. Ці країни вже заявили про зацікавленість у щонайшвидшому початку роботи альтернативного російському джерела постачання нафти в країни Центральної і Західної Європи. Президент Леонід Кучма вирішив особисто одягнути робу зварника і зробити так званий «золотий стик» на трубі (на фото). Загальна протяжність трубопроводу Одеса— Броди складає 667 км, діаметр — 1020 мм, максимальна продуктивність — 40 млн. тонн нафти щорічно, проектна вартість будівництва — близько півмільярда доларів. Перша черга нафтопроводу готова прокачувати до 9—12 мільйонів тонн нафти на рік.
До реального старту роботи альтернативного транспортного коридору треба зробити ще дуже багато. Тільки під кінець року планується завершити будівництво Одеського нафтотерміналу, який прийматиме танкери з каспійським чорним золотом. Крім того, невирішеним поки залишається питання закупівлі нафти для технологічних потреб нафтопроводу в обсязі 480 тис. тонн. Очевидно, для цього буде передбачено фінансування через держбюджет наступного року. Йдеться про суму дещо більшу ніж 80 млн. доларів. Як стверджує прем’єр-міністр Анатолій Кінах, термінал буде повністю готовий у першому півріччі 2002 року. До цього терміну, скоріше за все, уряд уже проведе переговори з усіма компаніями і державами, що бажають вступити до міжнародного консорціуму, який володітиме правами на трубопровід. Для цього, між іншим, Верховна Рада ще повинна буде скасувати мораторій на приватизацію державних нафтопроводів. А саме такий статус має сьогодні коридор Одеса—Броди. Щоправда, американці вже встигли запропонувати компромісний варіант — здати нафтопровід в оренду.
Знявши робу, Леонід Кучма звернувся до журналістів з проханням утриматися від зайвої критики проекту. Водночас сам Президент, очевидно, розуміє, що насправді критикувати є за що: всупереч президентському указу досі не відпрацьовано контракти на прокачування нафти, не сформовано портфель замовлень, та й кошти для закупівлі технологічної нафти, необхідної для нормального функціонування трубопроводу, обіцяли знайти до кінця нинішнього літа. До того ж поляки ніяк не розпочнуть будування своєї гілки нафтопроводу, про що вони вже взяли на себе зобов’язання в угоді з Україною.
Лякають, щоправда, чутки про те, що Казахстан і Азербайджан уже уклали контракти на постачання нафти на найближчі десять років, причому з консорціумами, які експлуатують альтернативні українському шляху доставки нафти на Захід. Ці два розробники каспійських родовищ нині щедро укладають угоди на продаж нафти, стверджуючи при цьому, що насправді чорного золота вистачить усім. І все-таки для українського уряду було б не зайвим укласти угоду на постачання нафти з Каспійського моря або хоч розпочати з цього приводу публічні переговори.
Безперечно, до міжнародного консорціуму Україна залучатиме й американські компанії, що вже одержали право на експлуатацію перспективних каспійських родовищ. Посол США в Україні Карлос Паскуаль не приховує того, що його країна всіляко сприятиме українському варіанту доставки каспійської нафти.
Ідея міжнародного консорціуму має також і противників. Так проти виступає голова правління ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» Любомир Буняк. Він вважає, що Україні, яка самостійно добудувала нафтопровід, не треба ділити прибутки від його експлуатації. Л.Буняк не згодний iз розрахунками ініціаторів консорціуму, за якими Україна повинна отримати в консорціумі частку, що складає 25—30%. У кабмінівських коридорах ходять чутки про те, що саме через цю позицію Любомира Буняка найближчим часом може бути звільнено.
В будь-якому випадку, навряд чи Президент змінить тверде рішення щодо створення консорціуму. Головний наголос найближчими місяцями буде, вочевидь, зроблено на залученні до проекту Польщі та Німеччини. А ось американські компанії навряд чи треба пускати в частку автоматично. Давно готовий до прокачування каспійської нафти Казахський транспортний коридор (КТК), який досі не розпочав своєї роботи лише тому, що кілька американських компаній — тих, які входять до консорціуму КТК, висувають дедалі більше нових вимог щодо перерозподілу майбутніх прибутків. Щоправа на помилку при формуванні складу консорціуму український уряд не має. Інакше нафта може просто потекти іншим шляхом. Виступаючи в Одесі, Президент Леонід Кучма ще раз зазначив, що найкоротший і найбільш економний шлях доставки каспійської нафти в Європу — саме український. Залишилося лише використати свій шанс до кінця.
