Сьогодні виповнюється 60 років з дня страшної історичної події новітньої історії України – 3 листопада 1941 року було підірвано святиню всесвітнього масштабу, шедевр архітектури Київської Русі – Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври.
Є дві версії стосовно того, хто ж таки пішов на цей варварський акт: у СРСР комуністична пропаганда виголошувала винуватцями німецьких нацистів, останні ж – радянських підпільників, що замінували собор перед самою окупацією Києва і висадили його в повітря з метою знищення профашистського правителя Словаччини аббата Йозефа Тисо. В кожному разі Тисо відвідав собор за 2 години до вибуху і, звісно, не постраждав. Проте воістину непоправної катастрофічної шкоди зазнала наша духовність.
Саме через це і зараз нам неймовірно важко дотримуватися заповіту незабутнього Олеся Гончара: «Собори душ своїх бережіть...» Цій болючій, важкій для нашої стражденної пам’яті темі було присвячено ювілейне зібрання з нагоди 5-річчя Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара. Створена за Указом Президента України 1996 року, ця благодійна оргнізація відтворює видатні пам’ятки архітектури України. В доробку Фонду, очолюваного академіком Петром Троньком – Михайлівський Золотоверхий монастир (ХII–ХIХ ст.), зруйнований більшовиками в 1936 році і вiдбудований у 1999 р., Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври (2000 р.). На черзі – десятки пам’яток архітектури і культури у всіх регіонах України.
