Поточний політичний тиждень у країні проходить під знаком коаліції, а точніше — скандальних заяв про її вірогідну передчасну «смерть».
У цій ситуації потрібно віддати належне опозиціонерам від Партії регіонів. Вони мовчки спостерігають за коаліційними струсами, і не висміюють, як було раніше, проблеми всередині коаліційного табору зокрема, й у владній вертикалі загалом. «Проблеми коаліції — це проблеми виключно коаліції, вони не занесені зі сторони, в тому числі з боку опозиції», — заявив в інтерв’ю «Дню» регіонал Василь ГОРБАЛЬ. Отже, чи проводяться закулісні коаліційні переговори між регіоналами з одного боку та керівництвом Секретаріату Президента з іншого, а головне — чи хочуть Регіони вступати з коаліційний союз із «помаранчевими» опонентами — поцікавився «День», серед іншого, в пана Горбаля.
— Борис Колесніков у коментарі «Дню» заявив, що таких переговорів він не веде. Разом із тим він визнав, що, цитую, «мета будь- якої опозиції — стати владою». Так проводяться коаліційні переговори чи ні?
— Борис Колесніков щиро вам відповів. Від себе додам: усе, що відбувається в коаліції — це проблеми самої коаліції. А розмови про те, що палиці в коаліційний велосипед вставляє Партія регіонів — це, м’яко кажучи, не правда. Коаліція розвалюється не тому, що їй заважає Партія регіонів. Навпаки, ми, можливо, навіть м’якші, ніж потрібно було б бути.
Конфлікт між Секретаріатом Президента та урядом є внутрішньокоаліційним, а не занесеним зі сторони, в тому числі опозиційної.
— А хто, на ваш погляд, у конфлікті лінією «Секретаріат — уряд» частіше за все правий?
— Якщо ми говоримо про антиінфляційну програму, то багато із заяв, що звучать з боку Олександра Шлапака (заступник голови Секретаріату Президента. — Ред. ), я повністю розділяю, оскільки вони є професійними. Я, наприклад, розписався б під більшістю з цих заяв. Єдине питання, чи необхідні публічні звинувачення такого характеру? Це вже вирішувати тим, хто сьогодні співробітничає в рамках коаліції та інших органів виконавчої влади. Я переконаний, що будь- які меседжи, що дисонують один із одним із боку влади, цю владу й розвалюють, розламують, убивають.
Я говорю зараз більше як банкір, тому не беру до уваги політичну складову. У даному ключі можу сказати, що для мене неприйнятні будь- які обвинувачувальні заяви з вуст людей, які асоціюються з фінансовим сектором. Мені, як банкіру, складно сказати слово «криза», я такими речами стараюся не кидатися, і тому мені важко зрозуміти владу, яка керується протилежними методами. На мій погляд, влада не повинна озвучувати дисонуючі заяви в будь-якому випадку, оскільки дисонуючі заяви вводять людей в очікування нестабільності й нерозуміння. А власне все, що пов’язане з емоційними очікуваннями економічної або політичної нестабільності, викликає в суспільстві ірраціональні мотиви поведінки. До речі, в нас ніколи не розглядали це як один із економічних чинників, однак у світовій економіці проводиться досить багато наукових робіт на тему ірраціональних мотивів поведінки людей, що пов’язані з інфляційними очікуваннями тощо. Власне такі дисонуючі заяви й збуджують подібні вияви й інфляційні очікування в тому числі.
— Ви, судячи з попередніх даних київського ТВК, прийшли на мерську фінішну пряму сьомим. Які висновки з виборчої кампанії, яка щойно завершилася, зробив для себе Василь Горбаль?
— Столична виборча кампанія була розгорнена у форматі Черновецький — Тимошенко і змагання відбувалося, по суті, між цими людьми. В інший формат ця кампанія перерости не змогла. Саме тому нівелюються будь- які дискусії навколо інших кандидатів, навколо інших політичних сил, навколо програмних положень розвитку міста тощо. Тому ми маємо той результат, який, із урахуванням указаного мною формату кампанії, іншим бути й не міг.
Скажу вам відверто, що ми ще на старті виборчої кампанії відмовилися від методу мережевого маркетингу, який використала безліч політичних сил. Ми чудово розуміємо, що не змогли мобілізувати свій електорат щодо їхнього відвідування виборчих дільниць, оскільки більшість людей розуміла, що це вимушена для нас кампанія. Тому маємо такий результат, який маємо. З організаційного погляду, так, безумовно, будь-яка виборча кампанія зміцнює організацію, оскільки вказує на ті або інші недоліки, прорахунки тощо. Словом, виборча кампанія — це завжди випробування.
— Умови боротьби були рівні?
— Безумовно, у мене є претензії та скарги, хоч я чудово розумію подальшу «результативність» щодо розгляду своїх скарг. Але якщо прокуратура та СБУ заявили, що серйозних і масових порушень не було, напевно, так воно і є. Напевно, мій критичний погляд пов’язаний із тим, що я дивився на вибори через опозиційні окуляри.
— Повернемося до парламенту. Раніше ви чітко не відповіли, чи ведуться на сьогодні переговори про вірогідне переформатування правлячої парламентської більшості, чи ні. Сформулюю запитання інакше: як ви вважаєте, як довго з урахуванням постійних коаліційних струсів протримається фракційний тандем БЮТ+НУ-НС і що буде в разі розвалу коаліції — створення нової чи чергові вибори?
— Пан Луценко, який каже про плани окремих політичних діячів переформатувати коаліцію, все-таки більше контактує зі своїми колегами, соратниками з фракції, і, швидше за все, він бачить, що там у когось є відповідне бажання об’єднатися з нами. Я ж, спілкуючись зі своїми колегами з фракції, можу сказати, що не бачу колег-депутатів, які бажали б об’єднатися з «Нашою Україною». Щонайменше, я таких не зустрічав.
— А ВР нинішнього скликання, на вашу думку, пропрацює відведений законом п’ятирічний термін?
— Дуже хотілося б, щоб пропрацювала, оскільки дострокові вибори не стали, як казав Президент Віктор Ющенко, ліками для українського парламенту. Президент казав минулого року, що, мовляв, після виборів до Верховної Ради буде спокійна, злагоджена, ефективна й продуктивна робота. А що ми бачимо? Разом із тим повторюся, мені хотілося б, щоб цей парламент пропрацював увесь відведений законом термін, щоб його робота була конструктивною й злагодженою. Як це буде насправді? Поживемо — побачимо.
— Василю Михайловичу, останнє запитання не політичне, а економічне. Ви як банкір, що порадите українцям робити з доларом: бігти в обмінний пункт — не бігти, міняти — не міняти?
— Відразу скажу, що слово «бігти» вживати не потрібно, оскільки це апріорі свідчить про певний ажіотаж. Нині ми є свідками фінансової дискусії і погано, що вона відбувається в умовах політико-економічної нестабільності. Я, наприклад, — не прихильник ведення дискусії у такий період. Я — прихильник стабільного курсу, як одного з економічних якорів, що надає можливість прогнозувати ті або інші економічні процеси. Нині в Національному банку з’явився новий підхід до курсової політики. Тому й відбувається дискусія. У НБУ є прихильники політики, яку озвучив я, а є послідовники цієї самої нової курсової політики.
