Ні для кого не є таємницею, що міське господарство столиці переживає, м’яко кажучи, не найкращі часи. Влада міста під керівництвом мера Леоніда Черновецького поставили Київ практично на межу банкрутства. Нещодавно вона була змушена визнати заборгованість міського бюджету перед ВАТ «Київенерго» за теплову енергію більш як на 1,2 мільярда гривень. У жахливому становищі «Київводоканал», який заборгував велику суму тому ж таки «Київенерго». У результаті щонайменше тримільйонне місто може залишитися без води!
Щоб хоч якось звести кінці з кінцями, влада столиці різко підвищила вартість житлово-комунальних послуг. Але це, у свою чергу, може спричинити подальше скорочення надходжень до міської скарбниці, оскільки платити за новими тарифами не можуть не лише найбідніші верстви населення, а й ті кияни, хто ще недавно зараховував себе до середнього класу. І це не дивно. Достатньо сказати, що, за даними Держкомстату, підприємства Києва за сім місяців цього року скоротили обсяг будівельних робіт на 63%. Не набагато кращі справи й у столичній промисловості.
Тим часом, мер, схоже, головним чином занепокоєний усього лише трьома проблемами: як оздоровити себе, коханого, як відбитися від обвинувачень у неадекватності і як забезпечити собі політичне майбутнє. Мабуть, саме цим викликаний новий бурхливий потік градоначальницьких інтерв’ю з політичним підтекстом. Якщо раніше Черновецький, надихнувшись беззавітною любов’ю київських бабусь, без удаваної скромності натякав на свої наміри поборотися за президентське крісло, то після провалів у столичній економіці він змушений поводитися обережніше... хоч і не проти поговорити про свої «амбіції змінити країну». Але тепер він уже сумнівається, що громадяни України його, «незвичайну людину», розуміють і зрозуміють. А «йти в президенти, не маючи потужної фракції в парламенті, несерйозно». Тож мер спочатку хоче стати народним депутатом...
Проте це, погодьтеся, був би ще не найгірший варіант, бо в такому демократичному інституті, як парламент, мало кому вдається не загубитися. Втім, хто знає... Як помиляються ті, хто вважає Черновецького простачком. Про це дуже переконливо свідчить останнє його інтерв’ю одному з телеканалів. «В умовах тотальної кризи хтось один має керувати країною. Її колективно вивести з політичної й економічної кризи неможливо», — переконує він. «Новий президент повинен буде ініціювати дуже важливі закони, які нинішній склад парламенту не в змозі ухвалити. Він має через референдум провести ці конституційні зміни, буквально з використанням сили, — плете тенета змови чоловік, якого не варто вважати маніяком або шизофреніком, і пояснює: — Не якоїсь тоталітарної (сили. — Авт.), а ближче до революційної. Змусити парламент через думку людей ухвалити ці зміни й зосередити владу в руках». Але як це зробити? «Потрібні нові люди в команді нового президента, які ці новели продукуватимуть на рівні ідей і втілення в життя. Не дуже популярний приклад, але він привів до великих позитивних результатів, — це приклад Піночета», — заявив привселюдно Черновецький. Тут кров почала застигати в жилах телеглядачів, оскільки й їжакові зрозуміло, що мер, тепер уже не ховаючись, претендує на посаду «хорошого» диктатора. «Проблема в тому, що Піночет розстрілював людей — це погано, й за це його покарали. Але він узяв за основу модель процвітаючої країни США. Він запросив команду молодих менеджерів однієї з бірж, і вони фактично почали керувати країною», — сказав він, і всі зрозуміли, що наш мер користується рецептом чилійського генерала вже давно. Адже саме він привів до київської мерії молоду команду однієї з бірж, пардон, одного з банків. От тільки результати Піночета їй і не снилися, незважаючи на твердження Черновецького про те, що кожна його ідея легко перетворюється на золото.
Нагадаємо, чим закінчилися деякі з популістських намірів команди проданого тепер «Правекс-банку» та її «генерала». Усі пам’ятають обіцянку зберегти для киян вартість проїзду на міському транспорті на рівні 50 копійок... А чого вартий складений градоначальником прейскурант відвідування міських поліклінік, який скасував у столиці конституційну норму про безкоштовну медицину? Досі хвилює киян і гостей столиці епопея з пропускними пунктами для іногороднього транспорту, яка, за підрахунками мерії, могла принести столиці мільярд гривень. Де ж вони? Яку бюджетну діру затулили? І чи заплатили вже столичні багатії за бідних, що нам неодноразово обіцяли? Поки кожний платить за себе... Але є загроза, що всім доведеться платити ще й за кондиціонери, супутникові антени та пластикові вікна. Усього на рахунку Черновецького понад тридцяти таких ідей. І далі буде...
