Одним із перших, хто бачить ці неповторні світлини, відібрані під час Міжнародного фотоконкурсу «Дня», є Володимир Степанович Собчук. Він — історик, а також директор бібліотеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Його думка завжди цікава, бо, маючи час і можливості підійти до фотознімків, може, й не один раз, завжди влучно визначає ідею, з якою «День» возить ці фотороботи регіонами України. Цього разу увагу Володимира Степановича привернув знімок, який здобув, може, менше визнання, ніж інші. У Книжці відгуків значно більше захоплених слів про, наприклад, «Гуцульське хайку», так, знімок довершений професійно.
— А ось мене вразило фото «Брати», — каже Володимир Собчук. — На ньому зображено двох українських юнаків, один — у вишиванці, а інший — у формі «Беркуту». Потенційно вони таки брати. Бо зросли, треба думати, на одній землі. Але наразі вони перебувають по різні боки барикади, суспільного протистояння. Вони є українцями етнічно, але чи є обидва українською нацією?.. Я дивлюся на цей знімок і пригадую інший спецназ, січових стрільців, корпус яких було створено Євгеном Коновальцем після Першої світової війни. На відсотків 60 — 70 він складався із галичан, а решта були наддніпрянцями. Відомо, що першою умовою зарахування у стрільці був інтелект, потім — патріотизм та бойова підготовка. Пам’ятники цьому спецназові, Січовим стрільцям, є нині по всій Західній Україні. Керівна їхня старшина опісля стала творцями й головними постатями Української військової організації та Організації українських націоналістів. Знімок «Брати» приваблює своїм глибоким історичним сенсом. Фотовиставки «Дня» за те й цінують, що кожен знімок має свій зміст, примушує думати. А думати сьогодні багато кому не хочеться... Тому я радий, що так багато молоді відвідує Фотовиставку «Дня», на ній побували не тільки студенти нашого університету, коледжів міста, а й багато учнів луцьких шкіл.
