На території Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відкрито пам’ятник українській письменниці, публіцисту та громадсько-політичному діячу Олені Телізі (дівоче прізвище — Шовгенова). Нагадаємо, поетеса народилася 21 липня 1907 p. в Петербурзі. З 1923 p. вона була вимушена жити за кордоном. Олена Теліга належала до кола поетів-«вісниківців», що об’єднувалися довкола редагованого критиком та публіцистом Д.Донцовим журналу «Вісник». Провідною темою для творчості О.Теліги, як і для інших поетів міжвоєнної доби, була ідея державного самоствердження України («Безсмертне», «Племінний день», «Відповідь»). Ліричний герой поетеси — завжди яскрава особистість, сповнена самодисципліни та почуття обов’язку перед нацією («Сучасникам», «Вечірня пісня»). Водночас її лірика сповнена особливого інтимного колориту, пильної уваги до внутрішнього світу людини. Через несприятливі обставини за життя О.Теліга не встигла видати жодної збірки. Лише після її трагічної загибелі з’явилися в світ книжки її поезії: «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духа» (1947), «На чужині» (1947). В окупованому фашистами Києві Олена займалася організацією літературних сил, редагувала додаток до газети «Українське слово» — «Литаври». Телігу розстріляли фашисти в Бабиному Яру 21 лютого 1942 p.
Композиція бронзового монумента поетесі доволі оригінальна: молода дівчина в легенькій сукні з книгою у руках сидить на лавці. На граніті висічено її вірш: «Не раз кажу: змагайся і шукай! Вдивляйся в очі пристрастей і зрічень! І знаю я — в один затихлий вечір До інших брам сягне твоя рука». Ініціаторами встановлення пам’ятника стали колишні студенти та викладачі КПІ. Автор проекту — скульптор Володимир Щур. Цей майстер добре знайомий киянам, зокрема, за пам’ятниками Голохвастову та Проні Прокопівні — на Андріївському узвозі, Паніковському — на вулиці Прорізна тощо.
