Сьогодні Печерський райсуд Києва вже вкотре розглядатиме питання запобіжного заходу для Юрія Луценка (якого продовжують утримувати під вартою). Сам екс-міністр переконаний: йому вже підготовлено вирок суду у вигляді восьми років позбавлення волі. Але чи піде влада на цей крок? Адже все, що сьогодні відбувається навколо Юрія Луценка, пересічний громадянин здебільшого сприймає як банальну помсту. Юристи в один голос твердять: те, що інкримінують колишньому голові МВС (перевищення влади або службових повноважень — незаконне нарахування бюджетних коштів своєму водію), не передбачає утримання під вартою.
У цей час фігурант іншої резонансної справи Леонід Кучма, якого підозрюють у причетності до незаконних дій і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе та незаконних дій щодо журналіста Олексія Подольського, ходить до Генпрокуратури, перебуваючи на підписці про невиїзд (під вартою не утримується). Він навіть отримує дозвіл поїхати до Москви або відпочити в Ялті, а днями екс-президент узагалі попросив у Генпрокурора Віктора Пшонки дозвіл поїхати у Францію. Там він має намір з 14 по 16 червня взяти участь у круглому столі... щодо перспектив євроінтеграції України. Відповідь ГПУ поки не дала.
По-перше, європейська інтеграція України нерозривно пов’язана з європейськими цінностями. Тому перш ніж говорити про європейські цінності у Франції, необхідно самому їх сповідувати. Які цінності сповідує Леонід Кучма, ми можемо переконатися з допомогою «плівок Мельниченка», які, до речі, долучені слідством як доказ у справі проти Кучми. Що більше, якщо адвокати екс-президента вимагають порушити кримінальну справу проти Мельниченка за державну зраду, таким чином вони визнають автентичність плівок, а значить, і все, що там говорилося.
По-друге, контраст двох справ (Луценка і Кучми) очевидний. І навіть якщо ГПУ, порушуючи справу проти Кучми, хотіла показати передусім світу, що в Україні «закон один для всіх», вищенаведені факти нівелюють цю тезу. Владі стає все важче переконати світову спільноту у відсутності вибіркового правосуддя. Продовжуючи утримувати Луценка під вартою і порушувати нові справи проти Тимошенко, вона ще більше заганяє себе у глухий кут, вибратися з якого стає все важче й важче. Припинити політичні переслідування опозиціонерів (так це називають, зокрема, в Європі) — означає визнати ці політичні переслідування і почати нарешті застосовувати тезу «закон один для всіх». Продовжувати переслідування — значить продовжувати втрачати рейтинги і нести великі репутаційні втрати (стосується як владної партії, так і країни в цілому).
Що обере влада? Оприлюднена днями доповідь Парламентської асамблеї НАТО свідчить про погіршення ситуації зі свободою преси в України. «На жаль, незважаючи на запевнення та твердження Президента Януковича, свобода преси в країні в 2010 році погіршилася», — сказано в документі. «Найбільш тривожним» розвитком подій у постпомаранчевій Україні представники НАТО вважають порушення кримінальних справ проти великої кількості опозиціонерів. «Радше неочікуваним було порушення кримінального розслідування щодо президента Леоніда Кучми у зв’язку з убивством журналіста Георгія Гонгадзе... Але оглядачі розмірковують, чи це свідчить про бажання влади дістатися до самого низу справи, чи це просто результат розколу між колишніми союзниками», — зазначено в доповіді.
До речі, останні соціологічні дані від Центру Разумкова свідчать: 63,4% громадян України вважають, що події в країні розвиваються в неправильному напряму. Повну підтримку діяльності Президента України висловили 9,7% респондентів, тимчасом як 46,7% опитаних заявили, що не згодні з його діями.
