Віч­ний шах­тар

Сьо­год­ні, 13 сер­пня, свят­кує своє 55-річ­чя екс-­мі­ністр ву­гіль­ної про­мис­ло­вос­ті Сер­гій Ту­луб. «День» при­єд­ну­єть­ся до чис­лен­них ві­тань та ба­жає іме­нин­ни­ку міц­но­го здо­ро­в’я, про­фе­сій­ної нас­на­ги, ка­р’єр­них ус­пі­хів та сі­мей­но­го бла­го­по­луч­чя.

Нез­ва­жа­ю­чи на ви­со­кі мі­ніс­тер­ські по­са­ди, які у різ­ні ча­си обій­мав Сер­гій Бо­ри­со­вич, шах­та­рі на­зи­ва­ють йо­го «сво­їм». І це не ви­пад­ко­во, ад­же ка­р’єр­не зрос­тан­ня май­бут­ній мі­ністр роз­по­чав із най­ниж­чих шах­тар­ських схо­ди­нок, пос­ту­по­во вдос­ко­на­лю­ю­чи про­фе­сій­ні на­вич­ки. Те­о­ре­тич­ні ж знан­ня у цій сфе­рі під­кріп­ле­ні дип­ло­мом До­нець­ко­го по­лі­тех­ніч­но­го інсти­ту­ту, де він здо­був спе­ці­аль­ність гір­ни­чо­го ін­же­не­ра-е­ко­но­міс­та.

Йо­го уря­до­ва ді­яль­ність за­па­м’я­та­ла­ся роз­роб­кою кон­цеп­ту­аль­них про­ек­тів при­ва­ти­за­ції ву­гіль­ної га­лу­зі та ре­фор­му­ван­ня па­лив­но-е­нер­ге­тич­но­го ком­плек­су. Ни­ні ж він про­дов­жує пра­цю­ва­ти над пи­тан­ня­ми енер­ге­тич­ної без­пе­ки у пар­ла­мен­тсько­му ко­мі­те­ті з пи­тань па­лив­но-е­нер­ге­тич­но­го ком­плек­су, ядер­ної по­лі­ти­ки та ядер­ної без­пе­ки. «День» пос­піл­ку­вав­ся із Сер­гі­єм ТУ­ЛУ­БОМ на­пе­ре­дод­ні йо­го юві­лею...

— Як ви оці­ню­є­те уря­до­вий на­мір пе­ре­вес­ти зі спо­жи­ван­ня га­зу на ву­гіл­ля всі теп­ло­е­лек­трос­тан­ції?

— Це ду­же по­зи­тив­ний крок, над яким пра­цю­ва­ла ще на­ша ко­ман­да. Але вті­ли­ти йо­го в жит­тя склад­но, од­ним роз­чер­ком пе­ра цьо­го не зро­би­ти. Пот­ріб­но про­во­ди­ти ре­кон­струк­цію шахт, які пос­та­ча­ють ву­гіл­ля на елек­трос­тан­цію для та­ких ці­лей. Це доз­во­лить пок­ра­щи­ти якість ву­гіл­ля, під­ня­ти йо­го теп­лот­вор­ну здат­ність. Од­нак під­сум­ки се­ми мі­ся­ців по­ка­зу­ють, що якість ву­гіл­ля по­гір­шу­єть­ся.

Ще пот­ріб­но за­ці­ка­ви­ти шах­та­рів, щоб во­ни да­ва­ли якіс­не ву­гіл­ля у ве­ли­ких об­ся­гах. Для цьо­го пот­ріб­но пе­ре­вес­ти роз­ра­хун­ки за ву­гіль­ну про­дук­цію за­леж­но від її теп­лот­вор­ної здат­нос­ті. Ми­ну­ло­го ро­ку ми роз­ро­би­ли від­по­від­ний про­ект, але не встиг­ли йо­го роз­гля­ну­ти. І ос­тан­нє: сьо­год­ні пот­ріб­но вкла­да­ти гро­ші у ву­гіль­ну га­лузь, щоб збіль­ши­ти об­ся­ги ви­до­бу­ван­ня якіс­но­го ву­гіл­ля для за­без­пе­чен­ня елек­трос­тан­цій.

— Як про­по­ну­є­те за­лу­ча­ти ін­вес­ти­ції, ад­же йдеться про міль­йо­ни, яких у дер­жа­ви не­має?

— Ми­ну­ло­го ро­ку бу­ла роз­роб­ле­на прог­ра­ма ре­фор­му­ван­ня ву­гіль­ної га­лу­зі, у якій вка­зу­єть­ся, що шах­та по­вин­на ста­ти юри­дич­ною осо­бою і са­мос­тій­ним гос­по­да­рю­ю­чим ор­га­ном. Са­ме там до­бу­ва­єть­ся ву­гіл­ля, са­ме там пра­цю­ють шах­та­рі. Щоб за­лу­чи­ти ін­вес­ти­ції, пот­ріб­но про­вес­ти ши­ро­ко­мас­штаб­ну, ор­га­ні­зо­ва­ну, по­е­тап­ну при­ва­ти­за­цію усіх шахт. І на цій ос­но­ві ство­ри­ти вер­ти­каль­но-ін­тег­ро­ва­ні ком­па­нії. Щоб їх ут­во­ри­ти, пот­ріб­но сьо­год­ні ви­ді­ли­ти із кож­ної енер­го­ге­не­ру­ю­чої ком­па­нії теп­ло­е­лек­трос­тан­ції, зро­би­ти їх юри­дич­ни­ми осо­ба­ми і при­ва­ти­зу­ва­ти. То­ді ми от­ри­ма­є­мо при­ват­ну енер­го­ге­не­ру­ю­чу га­лузь і вже гос­по­да­рі цих елек­трос­тан­цій при­ва­ти­зу­ва­ти­муть шах­ти.

— Що ще, ок­рім при­ва­ти­за­ції шахт, пот­ріб­но зро­би­ти для зміц­нен­ня енер­ге­тич­ної не­за­леж­нос­ті кра­ї­ни?

— При­ва­ти­за­ція шахт — це не са­мо­ціль. Це один із го­лов­них нап­рям­ків у роз­вит­ку ву­гіль­ної га­лу­зі. Сьо­год­ні у сві­ті ву­гіль­них за­па­сів на 400?ро­ків. Га­зу ж і наф­ти, за різ­ни­ми оцін­ка­ми, вис­та­чить на 70—80 ро­ків. Ук­ра­ї­на вхо­дить у пер­шу де­сят­ку кра­їн сві­ту за об­ся­га­ми за­ля­ган­ня ву­гіл­ля. І в той же час ми бе­ре­мо у ко­гось газ та наф­ту за ве­ли­чез­ною ці­ною. Сьо­год­ні пот­ріб­но всі­єю кра­ї­ною «на­тис­ну­ти» на ву­гіль­ну га­лузь і зро­би­ти з неї зо­ло­ту ак­цію, яка доз­во­лить поз­бу­ти­ся за­леж­нос­ті від ін­ших енер­го­но­сі­їв. Із ву­гіл­ля ж мож­на от­ри­ма­ти і газ, і па­ли­во. У нас тіль­ки бу­ро­го ву­гіл­ля 8 мі­льяр­дів тонн, при чо­му 2,5 мі­льяр­да з них за­ля­гає на гли­би­ні не біль­ше 20 мет­рів. Йо­го мож­на до­бу­ва­ти най­де­шев­шим спо­со­бом. Мож­на ви­до­бу­ва­ти тон­ну та­ко­го ву­гіл­ля за . Го­лов­не сьо­год­ні — зро­зу­мі­ти й уря­ду, й Пре­зи­ден­ту, що ву­гіль­ну про­мис­ло­вість треба ак­тив­но роз­ви­ва­ти, як­що ми хо­че­мо че­рез кілька ро­ків ві­дій­ти від кри­тич­ної за­леж­нос­ті на енер­го­но­сії. Крім то­го, у кра­ї­ні є ве­ли­кі за­па­си ура­но­вої ру­ди. Пот­ріб­но ак­ти­ві­зу­ва­ти зу­сил­ля, і ми от­ри­ма­є­мо свій до­сить де­ше­вий уран, який у сві­ті кош­тує до­ро­го. З цим ура­ном мож­на увій­ти в ко­о­пе­ра­цію з ро­сі­я­на­ми та ка­за­ха­ми і от­ри­му­ва­ти спіль­не па­ли­во. Це теж де­ше­ва елек­тро­е­нер­гія, яку мож­на про­да­ва­ти в Єв­ро­пі.

— Нас­туп­не за­пи­тан­ня до вас як до час­то­го гос­тя фо­то­вис­тав­ки га­зе­ти «День». Що б ви хо­ті­ли по­ба­чи­ти на ній цьо­го ро­ку?

— Я б хо­тів по­ба­чи­ти на­реш­ті об­лич­чя щас­ли­во­го шах­та­ря і йо­го ро­ди­ни. Хо­четь­ся, щоб бу­ло по­біль­ше по­зи­ти­ву, який про­яв­ля­єть­ся у на­шо­му з ва­ми жит­ті.