Багатолюдним, сповненим доброго гумору і теплих спогадів вийшов вечір пам’яті українського кінорежисера Костянтина Єршова, що відбувся в Синьому залі київського Будинку кінематографістів. Така атмосфера, далека від обстановки пафосно-скорботних ювілеїв, багато в чому була задана самою особистістю Костянтина Володимировича, про якого всі присутні згадували, як про дуже інтелігентну людину, з веселим невгомонним характером. Саме така непосидючість і неспокій натури дозволили йому зняти такі різні, але незмінно прославлені фільми — «Вій», «Пізня дитина», «Жінки жартують всерйоз», «Грачi». Проте одна постійна тема, в житті і на екрані, у нього була. Це — сім’я, домівка, — поняття, які він цінував над усе. Саме трагедії зруйнованої сім’ї присвячений найбiльш відомий фільм Єршова «Грачi», — з Олексієм Петренком і Леонідом Філатовим у головних ролях.
Щодо домівки Костянтина Володимировича, то нею, безсумнівно, був для режисера Київ. Саме тут він закінчив школу, тут грав ролі на сцені Театру імені Лесі Українки, тут і відбувся як артист, письменник, кіно- і театральний режисер. Багато хто хотів виступити на вечорі, багато хто прагнув сказати хоч кiлька слів про Костянтина Єршова. І в результаті вийшло те, чим сам Єршов напевно міг би гордитися, — відчуття домівки, такої, особливої єдності, яка тільки і досяжна в пам’яті про великого художника.
