Дружба Острозької академії та газети «День» має солідний стаж. Із шістнадцяти років діяльності відродженого університету половина пройшла в тісній співпраці з виданням. Уперше зустріч головного редактора газети «День» Лариси Івшиної зі студентами Острозької академії відбулася у 2002 році. Тоді в стінах навчального закладу з величною історією було презентовано першу книгу із серії «Бібліотека газети «День» «Україна Incognita». За словами керівництва університету, після цього знайомства в особі головного редактора «Дня» університет має найкращого інформаційного спонсора. А результатом співпраці академії та газети стало духовне та матеріальне збагачення освітнього закладу.
Традиційно перша зустріч Лариси Івшиної зі студентами університету в новому році приурочена до Дня Соборності. Цей рік не став винятком. Але була одна особливість. Уперше головний редактор «Дня» виступила перед студентами в іншій якості. Якщо раніше вона презентувала нові книги газети «День», привозила до академії цікавих людей, виступала з різними ініціативами, то цього разу Лариса Івшина виступила в якості викладача Острозької академії, офіційно підписавши заяву про прийняття на роботу на посаду викладача. Тема першої лекції Лариси Олексіївни: «Стан української журналістики». Як зазначив проректор Острозької академії Петро Кралюк, «ця лекція буде цікавою не тільки студентам відділу журналістики, а й для представників інших спеціальностей, тому що, маючи величезний досвід роботи в журналістиці, Лариса Івшина говоритиме не тільки про сам предмет, але і про об’єкти предмету».
Головний редактор «Дня» одразу поставила запитання: якою може бути журналістика? що нашій країні потрібно від журналістів? як громадяни повинні ставитися до журналістики? «Сьогодні для української журналістики немає готових рецептів, — продовжила Лариса Івшина. — Через це я переконана, що газета «День» може бути цікавою для наукових досліджень.
Тому що це газета, яка створила власну школу і багато повноцінних відгалужень нової української повноцінної журналістики, яких раніше не існувало.
У 1997 році газета «День» була створена як газета для громадянського суспільства. Це відбувалося тоді, коли мало хто взагалі вживав це словосполучення. Але і тоді, і зараз, я переконана, потрібно дуже багато зусиль для того, щоб створити повноцінне громадянське суспільство. Пошта «Дня» і контакти з нашим читачем — це один зі способів знаходження енергії. Ми шукали свого читача цілеспрямовано. Ми часто жартуємо, що наш читач на дорозі не валяється — і в прямому, і в переносному сенсі. Думаючих людей, які розсіяні по всіх сферах, в різних містах, можна було зібрати лише поставивши високу планку і даючи щодня такий порядок денний, що читачі побачать: це не віддалена теорія, а частина життя.
Друкованих ЗМІ стає все менше, і це не тільки данина часу. Не вистачає коштів. І немає бажання робити рутинну роботу. Я вважаю, що для українського суспільства суцільна віртуалізація преси завчасна — у нас є великий сегмент у суспільстві, який просто не охоплений інтернетом.
Проблеми деградації українського суспільства за останнє десятиріччя великою мірою пов’язані з неякісною журналістикою, недостатньо сумлінним виконанням журналістом своїх обов’язків. Не лише погані політики винні у такій запущеності проблем, але й журналістика, яка би могла стати локомотивом громадянського суспільства, натомість дуже часто не лише пояснювала стан речей, а й заплутувала їх.
У журналістиці немає що робити людині без серйозної підготовки, яка не може орієнтуватися в усіх цих питаннях. Надзвичайно мало людей, які можуть швидко, осмислено сприймати ті виклики, які з’являються щодня. Чим більше людей матимуть точні, адекватні знання, тим більше ми зможемо відчути себе єдиним народом».
Наприкінці лекції, як заведено на зустрічах «Дня», студенти ставлять запитання. Так, відома вже читачам «Дня» із Літньої школи журналістики Аліса Гордійчук (студентка 3 курсу гуманітарного факультету Острозької академії) поцікавилася у головного редактора її ставленням до цензури. «Цензура — це явище недемократичного суспільства. Але буває так, коли демократична країна опиняється в стані війни, тоді вона змушена обмежувати інформацію. Звичайно, ніхто не має права з одного пункту встановлювати правила для ЗМІ. Це протиприроднє явище. Взагалі, наш народ унікальний в тому, що він навчився жити у протиприродних умовах. Ми живемо в умовах неповноцінного інтелектуального раціону. Наприклад, у мільйонному Донецьку — з величезними можливостями — тільки два музеї. Відомо, що культура виробляє людей. Тому треба дбати, щоб суспільство розвивалося, щоб люди отримували не тільки інформацію, а знаходилися в оточенні культури. Адже при наявності високої культури, якості життя цензура непотрібна. Тільки коли влада відчуває, що її не люблять, тоді починається цензура. Цензура — це прояв слабкості», — відповіла Лариса Івшина.
Друга частина зустрічі в академії — засідання Острозького клубу — традиційно отримала форму круглого столу. Ця традиція вже має своєрідний ювілей — уп’яте студенти з різних університетів збираються в Острозі напередодні Дня Соборності. (Цікаво, що як і п’ять років тому, в день нашого приїзду в Острог, пішов сніг). Цього разу до ОК приєдналися Оксана Ціпліцька та Оксана Ковальова з Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.
«Культурна реінтеграція України в Європу» (тема круглого столу) є дуже актуальною в нинішніх політичних умовах. Адже після приходу до влади Віктора Януковича і його команди зовнішньополітичні орієнтири України, незважаючи на офіційну позаблоковість, спрямовані на Схід. Із цим пов’язана і культурна інтеграція України. Втім, як Росія ставиться до українських організацій чи бібліотеки в Росії, вона вже продемонструвала. Продемонструвала і українська влада, як вона вміє захищати українців у Росії.
Сама заявлена тема засідання ОК заздалегідь дає відповідь на запитання: куди повинні рухатися українці? Причому мова на круглому столі йшла не про інтеграцію, а про реінтеграцію, тобто повернення в культурний простір Європи. Як зазначив у своїй доповіді студент Острозької академії Сергій Мельник: «Ще в часи Київської Русі Ярослава Мудрого називала тестем Європи, Анна Ярославна привезла до Європи багаж знань з українських земель, князі Острозькі були одними з найбільш впливових і багатих магнатів у Європі, Богдан Хмельницький дав приклад для наслідування у використанні демократичних принципів і ще можна видавати десятитомники з іменами українців, які відіграли надзвичайно важливу роль у культурних здобутках Європи й ще більшу роль саме в її житті».
На жаль, перебування більшості українських земель під Російською імперією, а згодом і всієї території України під Радянським Союзом, завдало величезного удару по збереженню українцями українського, тобто європейського. Так, сьогодні ми незалежні, але ми хворі. За двадцять років незалежності ми так і не спромоглися (навіть коли при владі був Віктор Ющенко) реінтегруватися в європейський культурний простір. Як сказала на початку зустрічі Лариса Івшина: «Людей, які не мають культурного ѓрунту, носить вітром по світу. У нашого народу занадто низька самооцінка. І все це через незасвоєння культурного багажу. Ніколи не треба сидіти на печі і чекати, що тебе звідти тепло стягнуть. Люди повинні відчувати культурне тяжіння».
«У чому проблема культурного повернення в Європу? — ставить собі питання Сергій Мельник. — Відповідь коротка: в кожному з нас. «Лікуватися» потрібно негайно, а «ліками» є український патріотичний дух, наша славетна історія й любов до України. Серце, уявлення і розум — саме в них народжується те, що ми називаємо культурою».
Наприкінці засідання Острозького клубу його учасники дійшли висновку, що українській молоді перш за все треба починати з внутрішньоукраїнської інтеграції. Саме з цієї тези п’ять років тому починався Острозький клуб. Говорити про реінтеграцію в культурний простір Європи можна тільки на базі культурної єдності, взаєморозуміння в самій Україні.
Більш детально про першу лекцію Лариси Івшиної в Острозькій академії, засідання Острозького клубу, а також як звучав «Щедрик» Миколи Леонтовича в нічному клубі в подарунок від учасників ОК — читайте у п’ятничному номері «Дня».
P. S. Після закінчення засідання ОК та лекції Лариси Івшиної одна з нових учасниць Острозького клубу Оксана Ковальова уже в неформальній обстановці сказала, що в неї після такої кількості розумних розмов прорізався зуб мудрості.
КОМЕНТАРI
Іван СОПІГА, студент V курсу спеціальності «політологія» Національного університету «Острозька академія»:
— Один раз — випадок, два рази — тенденція, три рази — традиція... Острозький клуб уже вп’яте святкує День Соборності в Острозькій академії, і це не просто традиція — це хороша традиція. Проте важливо не те, де святкувати, а як!
Як на мене, День Соборності України — це не звичайне свято, тож і відзначати його потрібно особливим чином. Соборність символізує єдність нашої держави не лише у географічному сенсі. Соборність має символізувати і єдність духовну, інтелектуальну, якої, на жаль, нам бракує. Саме тому в цей святковий день потрібно працювати, і, хоч це звучить пафосно, працювати не для себе, а для загального блага.
Зробити «робочим» святковий день вирішив і Острозький клуб, зібравшись за круглим столом у НаУ «Острозька академія», щоб обговорити можливості «Культурної реінтеграції України в Європу». Це, безумовно, важлива та актуальна тема, аби над нею «працювати» саме у День Соборності.
Становлення української нації, для єдності якої ще треба докласти багато зусиль, безумовно, повинне проходити в рамках європейської системи цінностей. Реінтеграція України до Європи якраз і має на увазі «повернення» від неповноцінної «європейськості» до повноцінної.
У силу історичних обставин відірвана — у буквальному сенсі — від Європи Україна по горло загрузла у в’язкому московсько-більшовицькому болоті неосвіченості, безкультур’я, невігластва. Після багатьох безуспішних спроб вирватися з цього болота історія дала нам шанс у 91-му... От уже 20 років ми успішно й безуспішно намагаємося «змити» з себе той бруд, який протягом кількох століть в’їдався в «тіло української культури», і сподіваємося, що наші зусилля не будуть марними.
Оксана ЦІПЛІЦЬКА, студентка філологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича:
— Мені випав шанс бути присутньою у стінах Національного університету «Острозька академія» на засіданні членів Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді. У першу чергу хочу подякувати засновникам та організаторам цього заходу за теплий прийом і за надану можливість співпраці з прогресивною молоддю інших вишів. Тут розглядаються теми, що безпосередньо стосуються політичного, економічного, культурного життя нації, зокрема тема культурної реінтеграції України в Європу. З приємністю відзначила: студенти з різних куточків країни не хочуть залишатись осторонь подій, що так чи інакше стосуються ситуації, у якій зараз перебуває кожен українець, свідомий чи несвідомий. Міжвузівська співпраця сприяє зміцненню міжнаціональних та міжтериторіальних зв’язків всередині держави, а також дозволяє, оцінивши та проаналізувавши різноманітні думки та погляди, дійти певного консенсусу у вирішенні глобальних державних питань. На жаль, час зустрічі з членами Острозького клубу обмежений. Проте я впевнена, що на цьому співпраця з ними студентів ЧНУ імені Юрія Федьковича не завершується. Буду рада долучатись до подальших засідань та обговорень. До нових зустрічей, до нових звершень!
