Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Відкинути амбіції й об’єднатися» — закликали донеччан українці всього світу

22 серпня, 2007 - 00:00
АСКОЛЬД ЛОЗИНСЬКИЙ БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА КОБЗАРЮ У ДОНЕЦЬКУ / ФОТО УНIАН

Учора в Донецьку завершилися дводенні збори ради директорів Всесвітнього конгресу українців (ВКУ) на чолі з президентом Аскольдом Лозинським, які щороку проходять у різних містах України. Минулого року подібний конгрес відбувся у Києві, в позаминулому — в Харкові, а в цьому всесвітня українська діаспора вирішила зібратися саме на Донеччині, яка, за словами А. Лозинського, є невід’ємною частиною України.

На сьогодні цей конгрес є найвищою структурною надбудовою організованих українців, які живуть за межами України. Він об’єднує понад 100 громадських, релігійних, наукових і молодіжних організацій із 30 країн світу. Загалом же, в загальних зборах конгресу взяли участь керівники громадських організацій українців із 40 країн близького та далекого зарубіжжя, а також працівники центральних і місцевих органів виконавчої влади України.

Програма зборів включала обговорення проблем української мови, питання голодомору, проблеми увічнення пам’яті жертв цієї страшної трагедії, питання освіти та навчання дітей історії України, а також безпосередні «українські» проблеми Донецької області, про яких розповіла місцева українська громада. За підсумками цих зустрічей учасники конгресу підготували ряд своїх власних ініціатив із подолання тих або інших проблем, якими поділилися, зокрема, з донецьким міським головою Олександром Лук’янченко. «Не можна сказати, що ми домовилися з мером, одначе ми переконані, що він нас почув, а значить ці проблеми не залишаться без уваги», — заявив «Дню» президент ВКУ Аскольд Лозинський.

Загалом же, за його словами, метою зборів є збереження національної ідентичності, духовності, мови, культури українців, які проживають за межами України, а також координація діяльності українських організацій — членів конгресу. Всі ці проблеми особливо актуальні передусім для Донбасу, який особливо потребує більш близького знайомства з усім українським і знаходиться в певному вакуумі щодо інших регіонів нашої країни. «Донецька область тяжко русифікована, і ми зібралися, щоб вирішувати цю проблему. Велика частина донеччан сприймає це позитивно, а не негативно, вони з радістю познайомилися з нами, а ми — з ними», — зазначив він.

Як заявляли самі представники Донеччини на конгресі, їм дійсно не вистачало подібних зборів, оскільки в самому регіоні проблеми української мови, науки, культури, духовність обговорюється вкрай мало та рідко — до цього з’їзду в регіоні були лише одні подібні збори — Конгрес учених-україністів, що проходив два роки тому в Донецькому національному університеті. І хоч тоді вдалося обговорити досить багато проблем, донеччани стверджують, що їм хотілося б частіше підіймати ці теми, щоб шахтарський регіон поступово перестав сприйматися як область, повністю орієнтована на Росію.

«Цей конгрес мав надзвичайно велике значення для Донбасу. Люди пересвідчилися, що в регіоні дійсно відбувається повне блокування української мови, й як наслідок — української культури загалом, і що є маса способів відновити справедливість — досить лише почати боротися за Україну», — розповіла «Дню» голова Донецької обласної організації Конгресу українських націоналістів Марія Олійник.

Варто також зазначити, що на зборах фактично не було політичних питань, які якщо й звучали, то сприймалися швидше через призму загальноукраїнської ідеї. Найбільш популярним закликом на конгресі був заклик до всіх українців без виключення «відкинути свої амбіції й об’єднатися». За словами учасників зборів, лише в об’єднанні запорука щасливого майбутнього нашої країни та її жителів, у якій би точці світу вони не жили.

Такий райдужний настрій делегатів конгресу був затьмарений лише одним-єдиним інцидентом: у перший же день зборів делегації українців буквально переслідували по п’ятах мітингуючі активісти Комуністичної партії України, які протестують проти питання про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Проте, за словами А. Лозинського, подібні протестанти — це лише невеличка частина донеччан, яка, до того ж, не знає, що коїть. «Я особисто говорив із дітьми, яких вони привели на цей мітинг — вони не могли навіть зрозуміти, що вони кричать і що роблять», — заявив він. На його думку, в майбутньому ці проблеми зникнуть самі по собі, адже Донбас уже познайомився з представниками світової української спільноти, взнав їхні ідеї й зрозумів, що вони йому дуже близькі.

Ганна ХРИПУНКОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: