Відбулися чергові європейські футбольні баталії. Залюбки переглянув матчі за участю наших команд «Динамо», «Шахтаря» й «Металіста». Отримав безліч вражень. Прочитав спортивну пресу і чомусь захотілося висловити свої думки. Я про «Динамо». Дорогі наші спортивні оглядачі, аналітики та журналісти! Хочу поставити вам питання: «Коли востаннє на європейський футбольний Олімп піднімалися знамениті «Реал», «Баварія», «Інтер»? Треба згадувати, незважаючи на те, що це «кити-монстри» світового футболу! Команда за рік не створюється. Це ми всі вже знаємо. То яке ви маєте право вимагати результату зараз і сьогодні, звинувачувати тренера у прорахунках і вішючи гравцям ярлики «невдах»? Коли-не-коли «Динамо» взяло цілих п’ять очок і до останнього матчу реально претендувало на вихід із групи. Хіба це не прогрес? Як на мене, то краще разом із командою пережити фатальні 80-ті хвилини, ніж рахувати кількість пропущених м’ячів у першому таймі та думати на ніч, що ж відбувається в домі «Динамо»? Болільник живе надією — така його роль у театрі під назвою «футбол». У цьому театрі безліч акторів-команд. У нашого «Динамо» цьогоріч з’явилися передумови акторського зростання в особі президента клубу, самобутнього тренера-режисера, а найголовніше — футболістів, у яких нарешті горять очі, бігають ноги й думає голова. То давайте поаплодуємо «Динамо» за те, що повернуло нас у дійство під назвою «Ліга Чемпіонів», змусило дивитися на турнірну таблицю і нарешті підраховувати очки та різницю м’ячів. А результат буде, лиш не слід скиглити і нарікати на невдачу. Яскрава гра «Шахтаря» і «Металіста» якомога краще підтверджує ці слова. І нарешті — найголовніше. Чому ми мовчимо і боїмося вголос сказати, що вперше за історію українського футболу три наші представники можуть грати навесні в Кубку УЄФА — реально. Оце прорив!!! Та й футбольному щастю важче буде утекти від нас.
