Що ж спонукало 52-річного Ярослава Івановича Кашубу до такого кроку? Адже у спецроту колишніх працівників органів внутрішніх справ «Світязь», створену для участі в АТО на сході України, він записався добровольцем.
У рідних Соловичах, що у Турійському районі, Ярослав Іванович головує вже дев’ятий рік. Про те, чим став цей час для громади і її руху вперед, можна говорити багато, і «День» уже друкував розповіді про життя в Соловичах (див. «Інвестиції у тверезе суспільство» від 24.09. 2008 р. та «Проти «зеленого змія» — зеленим... туризмом» від 16.09. 2010 р.) Тут облаштували стадіон, почали працювати спортивні секції (сам голова — майстер спорту із самбо), проводилися турніри не лише районні, а й міжобласні і навіть міждержавні. На озерах (а їх тут аж шість) облаштували рекреаційні зони, невеличкі бази, і це теж стало приносити прибуток громаді. Та головне, що прийшов інвестор, який почав створювати робочі місця, і Ярославу Івановичу вдалося-таки зробити села більш тверезими... За професією він офіцер міліції, командував спецпідрозділом «Беркут» у Ковелі. І саме його земляки покликали у голови, щоби у селах сільради настав, врешті-решт, порядок. Ще однією з цікавинок, на які збагатилися Соловичі, Кустичі та Обенижі (села сільради), є народний театр, який Кашуба заснував і сам грав у ньому різні ролі. Цей колектив уже гастролював Волинню й збирався навіть за кордон.
У зоні АТО з населених пунктів Соловичівської сільради перебуває 15 вояків. Кожен боєць був під особливою увагою сільського голови. То чому ж він залишив «насиджену», так би мовити, посаду і став членом створеного на Волині підрозділу спеціального призначення «Світязь», значна частина якої вже відбула у зону АТО? Сам Ярослав Іванович пояснює свій вчинок скупо: «На сільську раду розписали ще кілька десятків повісток. Хоча це не наш обов’язок, але розносити їх маємо ми, сільські голови. Я не можу більше дивитися у тривожні очі матерів, дружин, дітей. Я у добрій формі, фізичній і психологічній на відміну від деяких мобілізованих, які ще пороху й не нюхали. Це було б несерйозно, аби я, зі своїм досвідом служби у «Беркуті» та інших підрозділах, відсиджувався, скажімо, у тилу».
Ольга ЧЕРЕН, голова Турійської районної ради: «Вчинок Ярослава Івановича гідний справжнього чоловіка. Я горджуся нашими людьми, нашими турійчанами. У такому невеликому районі, як наш, зібрали вже майже мільйон гривень на допомогу українській армії. У першу хвилю мобілізації у нас забрали (і вийшло, що в зону АТО) понад 250 чоловіків. Це більше, ніж у сусідніх районах, де і населення більше. Але ми всіх своїх бійців одягнули і взули, всім придбали бронежилети, купували берці, форму, збирали і відправляли продукти, інші необхідні речі. По сільських радах уже два рази гроші на армію збирали, і люди несуть щедро. Хлопці телефонують мені зі сходу, я знаю усі їхні потреби. І знаю, що з нашими людьми ми все зробимо, аби їм там було легше. Зараз ось почали збирати фрукти, вітаміни, бо багатьом воякам цього не вистачає».
Із Волині у зоні АТО служить усього п’ять сільських голів. Ярослав Кашуба, коли туди поїде, буде шостим. Під час недавнього засідання інтерактивного прес-клубу Волинської обласної ради, де йшлося про допомогу українській армії, присутніх цікавило питання: чому молоді і здорові чоловіки працюють в органах влади, а не на фронті, коли тут з їхніми обов’язками цілком могли б справитися і жінки. Заступник обласного військового комісара щось говорив про військові спеціальності, згідно з якими і мобілізують, інші нюанси. Але права Ольга Черен: здійснити чоловічий вчинок не всім до снаги.
