Як виявилося, Олександр Карпов мав рацію. Депутати Пинзеник,
Терьохін та Соболєв, які представляли на конференції партію «Реформи і
Порядок», не підтримали інтриги ведучої, яка, представляючи парламентаріїв,
зазначила, що спілкуватись із депутатами ніби відмовились журналісти «заангажованих
видань». Сказане лідером «Реформ» щодо підсумків діяльності уряду за 9
місяців було черговим повтором добре відомих цифр і фактів, згідно iз якими,
за версією уряду, у країні відбувається економічне зростання. Дії команди
Ющенка були прокоментовані необхідною кількістю показників у різних вимірах.
Віктор Пинзеник виглядав так само впевнено і компетентно, як і на початку
дев’яностих, коли під акомпанемент його ледь не щоденних телерозповідей
про ринкові реформи летіли догори шалені відсотки гіперінфляції, а до пунктів
обміну валюти народ ходив частіше, ніж на роботу.
Пинзенику хотілося вірити тоді, хочеться вірити і тепер.
І нехай сплата цього року боргів по мізерних пенсіях і бюджетних зарплатах
реально принесли в основному моральне задоволення, нехай рівень промислового
зростання відчувають в основному кабмінівські статистики — є бажання вірити,
що це тільки початок власне економічних реформ, обіцяних тим самим Пинзеником
сім-вісім років тому. Інше непокоїть — настирливий пошук «ворогів реформ»,
які просто не мають права не існувати. На кого ж, як не на них, можна буде
в разі чого списати невдачі?
На жаль, коли дійшло до анонсованого протистояння з «олігархами»,
цифри і факти враз зникли із відповідей шановних депутатів. А дізнатися
про те, хто нині використовує собі на користь «тіньові схеми, які ще існують
частково в енергетиці та міжбюджетних стосунках» (В.Пинзеник), так і не
вдалося. З багатомільярдними сумами, які, за словами депутата Терьохіна,
були виведені із тіньового обігу, так і не було названо жодного прізвища,
жодної економічної структури чи політичної партії. Сили, які «тиснуть на
уряд» з метою його відставки, так і не були названі. А під визначення «неліві
сили у парламенті» підпадає аж занадто багато «кандидатів у олігархи».
Під підозру Пинзеника і його партії потрапляє вся більшість плюс група
позафракційних.
Особливо дивно виглядало поєднання недавньої заяви віце-спікера
Медведчука про те, що не може бути й мови про відставку уряду, із публікацією
у московській газеті про можливість такої відставки. Обидві події були
названі «синхронізованими». Тобто з одного боку в Україні авторитетно заявлено
про небажаність відставки, а в Росії газета написала навпаки. Після марних
пошуків зв’язку між двома цими подіями залишилося лише здогадатись, що
мова у анонсах прес-конференції ПРП йшла про російських олігархів. Так
би одразу й сказали.
