Більшість харчових товарів українського ринку шкідливі для здоров’я людини. Таких висновків дійшли медики і захисники прав споживачів, що вчора зібралися на круглий стіл «Україні — безпечне харчування. Проблеми маркування, реклами і стандартизації харчової продукції». Основним фактором небезпеки визнано трансізомери жирних кислот — речовини, які порушують роботу ферментів, руйнують клітинні мембрани, підвищують рівень холестерину в крові та знижують стійкість до онкологічних захворювань. Вони здатні накопичуватися і не виводяться з організму. Ці речовини містяться в усіх без винятку ненатуральних продуктах. І тут ми маємо дві проблеми — ненатуральні продукти, як такі, і, як правило, відсутність зрозумілого маркування ненатуральних продуктів. Український споживач здебільшого навіть не уявляє, що вживаний ним продукт є штучним.
Найнебезпечнішими є масложирові продукти. Але не тільки: у кондитерських виробах кількість трансізомерів сягає 30- 35%, у чіпсах — 30%, а у картоплі-фрі — 40%. Шкідливим стає будь-що, підсмажене на ненатуральній олії. «В українській харчовій промисловості ця проблема є не просто актуальною — ситуація з якістю і безпекою масложирової продукції, представленої на українському ринку, не контролюється, — розповідає професор кафедри технології жирів Харківського національного технічного університету Валентина Тимченко. — Наприклад, під маркою вершкового масла ми вживаємо маргарин. Якщо на Заході цей продукт виготовляють з рослинних жирів, то в Україні — з твердих тваринних. Він готується в дуже жорстких умовах, під впливом високих температур і призводить до трансформації корисної лінолевої кислоти в трансолеїнову — тобто в результаті утворюється продукт сумнівної якості. У молочних продуктах може міститися до 16% трансізотопів, в інших — до 46%».
Небезпечний вплив цих речовин на нормальне функціонування організму людини, їхня здатність знижувати імунітет на клітинному рівні і тим самим провокувати різноманітні небезпечні захворювання, в тому числі онкологічні й серцево-судинні, встановлено порівняно недавно — лише 10 років тому. Механізм шкідливої дії трансізомерів досі досконально не вивчений, а отже — не розроблені й методи виведення цих речовин із організму. Єдиний спосіб убезпечити наш організм — це максимально знизити кількість трансізомерів в продуктах харчування. «Наші продукти харчування — наша національна гордість, яку ми вже почали втрачати», — вважає доктор медичних наук Марія Гулич.
«В організмі людини є дві основні сфери впливу трансізомерів — серцево- судинна система і посилення схильності до онкологічних захворювань, зокрема, раку молочної залози і товстого кишечника, — говорить Олег Бобиляк, лікар- онколог вищої категорії Центральної поліклініки Шевченківського району. — Першими небезпеку твердих жирів зрозуміли у США. Серед 80 тисяч обстежених медсестер захворюваність на рак у тих, хто споживав продукти із трансізомерами, була вищою на 40 % ніж у тих, хто уникав такої продукції».
На етикетках продуктів, які продаються в Україні, не вказано «ненатуральний продукт» або «продукт містить трансізомери». Як, до речі, не мають зазвичай етикетки і вказівок про вміст генетично модифікованих організмів — ще одного чинника небезпеки для здоров’я. Вивчаючи етикетки та упаковки товарів, на яку саме інформацію має орієнтуватися споживач, щоб обрати натуральну продукцію з оздоровчими властивостями?
«В Україні є унікальний споживач, який ще пам’ятає, що таке натуральні продукти. Чому цей споживач повинен вишукувати інформацію про те, що там є, звідки йому знати, що там взагалі може бути? — говорить професор Наталя Притульська, завідувач кафедри продовольчих товарів КНТЕУ. — У нас має бути прилавок, пiдiйшовши до якого, навіть не вивчаючи упаковку, споживач розумів, що тут — продукція дешевша за рахунок певних добавок, які замінюють натуральні інгредієнти. І прилавок, де продукція буде дорожча, але виключно натуральна».
«Найбільший недолік української системи маркування — вона розкидана по різних стандартах і нормативних актах. Єдиного документа не існує», — зауважує Андрій Нелепов, начальник управління стандартизації Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживацької політики.
Українцям залишається поки що лише визначати «на око», може даний продукт містити небезпечні речовини, чи ні. Тільки ціна помилки занадто вже висока...
