Вчора з Рівного розпочався тур Ліни Костенко містами України. Нагадаємо, поетеса (а тепер і прозаїк) презентує свій перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що 19 грудня 2010 року побачив світ у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Ажіотаж у Рівному був просто нечуваний — людей прийшло в чотири рази більше, ніж могла вмістити глядацька зала музично-драматичного театру, розрахована на 600 місць. Перевагу при розподілі запрошень у мерії (яка займалась організацією зустрічі) надали вчителям української мови та літератури, викладачам, бібліотекарям, студентам-філологам. Сама ж Ліна Костенко висловила побажання, щоб на її творчому вечорі було більше молоді. Через тисняву дехто, маючи запрошення, так і не зміг пройти всередину й залишився на вулиці. Натомість, враховуючи ситуацію, організатори зустрічі встановили на Театральній площі мультимедійний екран, за допомогою якого й велася пряма трансляція із зали.
Були в залі театру й ті, хто мав щастя побувати на зустрічі з поетесою більш ніж 20 років тому. Ці люди стверджують, що не менший резонанс викликали літературні вечори Ліни Костенко й тоді.
Саме ажіотаж та надмірна увага й стали причиною нарікань на нестачу запрошень на зустрічі. Недавно до редакції «Дня» надійшов лист читачки Світлани Михалюк, яка намагалася дістати безкоштовне запрошення на київську презентацію в квиткових касах театру ім. Франка (за словами організаторів, туди було передано 500 запрошень), але не змогла. «Кращого подарунку від Святого Миколая, який мені подарував «День», вмістивши інтерв'ю Івана Малковича про друк у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» першого прозового твору Л. Костенко «Записки українського самашедшого», годі було й чекати, — написала нам пані Світлана. — І от нарешті в інтернеті з'явилось повідомлення, що в Києві авторське представлення цього твору відбудеться 31 січня в театрі імені Івана Франка, а запрошення можна буде отримати 24 січня в касі цього театру. Можете собі уявити рівень мого, і повірте, не тільки мого здивування, коли близько 12 години 24 січня у касі цього театру питання про запрошення викликало у місцевої касирки емоційну тираду, з якої слідувало, що ніяких запрошень вже немає». Щоб з'ясувати ситуацію, «День» звернувся до працівників театру. Адміністратор театру повідомив, що справді квитки закінчилися через півтори години після відкриття кас 24 січня.
«Знаю, що багато хто нарікає, що не зміг придбати запрошення, — вирішив заспокоїти публіку повідомленням на сайті «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» директор видавництва Іван Малкович. — Хочу наголосити, що цей тур — це суто ЛІТЕРАТУРНІ презентації. І найдоречніше було б їх проводити в книгарнях. Проте, на жаль, жодна книгарня не здатна вмістити читачів Ліни Костенко. Навіть театральні зали замалі...Побачивши увесь ажіотаж, я почав мріяти, що колись, як у нас вийде книга спогадів Ліни Костенко «Дивний сад Івашкевича», ми спробуємо організувати творчий вечір найвидатнішої нашої поетеси в Палаці «Україна». Помріємо разом!..»
Хочеться підтримати Івана Малковича. А ще сказати одну дуже обнадійливу річ. Щодня з телеекранів, через попсовий друкований непотріб нас намагаються переконати, що ми варті того запропонованого нам «інформаційного меню». Але Ліна Костенко пробила в бетонній стіні низькопробності свою «шпаринку», до якої кинулися всі мислячі люди в Україні. Відразу всі, звісно, через неї не пройдуть. Але культурне середовище тим і відрізняється від натовпу, що може організовано за чергою пройти на той бік. Слід, щоправда, йому допомогти.
