У галереї «Ірена» відкрилася персональна виставка Володимира Решетова. Експозицію складають живописні твори майстра.
Володимир Решетов належить до художників «старої школи». Він зберігає майже демонстративну вірність реалістичному методові, яким володіє досконало. Проте кожна його картина — менш за все байдужа фіксація певного фрагмента простору і часу. Гостра спостережливість, властива Володимиру Решетову, завжди забарвлена ліризмом. Його погляд належить одночасно і митцеві, і поетові.
Кожна з картин циклу, присвяченого такому, здавалося б, буденному предметові, як сільські хати, — навіть не оповідання, а своєрідний вірш у прозі, чи, точніше, вірш у барвах, малярське есе, в якому уважне бачення реальності викликає безліч роздумів і асоціацій, а головне — змушує згадати, що «все те, чого торкнеться людина, набуває чогось людського» (Маршак). Це не просто тихе життя речей. Будь-який незвичайний персонаж Володимира Решетова — це слід конкретної долі, а іноді й точний зліпок з неї. Тому навіть у найоптимістичніших картинах цього циклу відчувається присмак щемного смутку («Колись була хата», «Покинена хата», «Радісний день»). У інших своїх пейзажах митець, навпаки, насамперед захоплюється красою і щедрістю життя, і захоплення його, незалежно від свого «ритму», позбавлене найменшої тіні («Вечоріє», «Спека»). Роботи ж, присвячені Кримові («Вулиця в Гурзуфі», «Чеховська бухта. Гурзуф») — це захопливе і захоплююче оповідання про неймовірно прекрасну, однак цілком реальну Країну біля моря.