Нагальною проблемою ветеранських організацій залишається непросте питання про досягнення взаємопорозуміння між двома організаціями. Дуже важко зламати стереотипи, психологію ворожнечі між воїнами Червоної Армії і вояками ОУН-УПА, що вже наприкінці війни опинилися по різні боки барикад.
І якщо Всеукраїнське об’єднання ветеранів дотримується стійкої державницької позиції в розбудові незалежної України, то СВУ продовжує говорити про неможливість побудови такої держави; на думку її керівників, лише єдиний Слов’янський союз (Росія, Україна, Білорусь) має право на життя. Парадокс ситуації в тому, що держава продовжує фінансувати цю антидержавну організацію. Хоча багато питань є й до опонентів СВУ — часто в бік поважних ветеранів війни можна було почути різні досить різкі й необгрунтовані звинувачення.
Безсумнівно, не можна тих, хто захищав Україну від «коричневої чуми» називати людьми «вчорашнього дня». Від минулого нікуди не сховатися. Треба нагальним чином проводити в життя ідею примирення «традиційних» ветеранів і їхніх земляків, що воювали в загонах УПА. Примирення можливе, бо є ж у Іспанії меморіал всім (без винятку) воїнам, що загинули під час братовбивчої Громадянської війни.
Ігор Рафаїлович Юхновський — голова ВОВ, народний депутат України, людина дуже толерантних поглядів, має шанс увійти в історію як організатор цього примирення. І ідеологія тут ні до чого — примирення ветеранам потрібне саме зараз, хоча багато хто з них психологічно неготовий до нього.
