Схоже, що події в Україні підуть за найгіршим із можливих сценаріїв: замість узгоджених дій щодо виходу з кризи влада розв’яже черговий тур битви між собою. І цього разу — «виживе» лише один. Тимошенко пішла ва-банк. Після таких звинувачень примирення неможливе.
Чотири години перебування Юлії Тимошенко в прямому ефірі програми «Шустер Live» за своїм резонансом можна прирівняти, мабуть, до плівок Мельниченка. Прем’єр публічно звинуватила Президента в тяжкій корупції, в організації падіння курсу української валюти. Мовляв, під прикриттям Ющенка й Стельмаха планувалося вкрасти в країни майже мільярд доларів. Тимошенко збирається запросити міжнародну неурядову організацію Global Witness («Глобальний свідок») для розслідування цих корупційних схем. Вона шкодує, що агітувала за Ющенка 2004 року і просить не вважати себе членом президентської команди.
— Я вважаю, що лише прилюдність і чесне освітлення цих речей дозволить Україні очиститися від цього бруду. А мовчання — це практично співучасть у всіх цих процесах. Я співучасником цих речей не буду, — заявила Тимошенко вже в суботу вранці на брифінгу, коментуючи події, що відбувалися впродовж останнього тижня навколо курсу гривні.
Відповідь Президента надійшла через добу в недільному ефірі телеканала «Інтер». За його словами, ще під час виборчої президентської кампанії 2004 року, коли він їздив країною агітувати, люди запитували: «Чому ця злодійка біля вас?». Віктор Ющенко відповів, що просив тоді не вчиняти самосуду, не тлумачити, чому вона краде газ, чому вона краде бюджет, оскільки ухвалити вирок людині може лише суд.
— І стояла вона за спиною в мене на Майдані не задля боротьби за українські ідеали. Вона стояла за себе. І не було такого дня, щоб вона стояла за народ або за Україну — це авантюрист у політиці, який топитиме всіх, бо їй потрібне одне — безмежна влада, — заявив Віктор Ющенко.
Але по суті висунених Тимошенко звинувачень Президент не сказав жодного слова. За дивним збігом обставин у тій же програмі вийшли інтерв’ю відомого бізнесмена Дмитра Фірташа та лідера ПР Віктора Януковича. Перший повідомив, що подає в суд на Тимошенко за звинувачення у фінансових операціях банку «Надра», а другий пригрозив одночасними президентськими й парламентськими виборами вже навесні. Янукович поскаржився, що в Тимошенко винні всі — губернатори, парламент, Президент, Нацбанк. «А вони всі в білому — так не буває», — обурився Віктор Федорович.
Але, хай там як, найвиграшніші позиції нині в Тимошенко. На її бік перейшли всі «любі друзі» Президента. Першою жертвою наступу Тимошенко на Банкову, швидше за все, стане голова НБУ Володимир Стельмах. Народ вимагає його крові. І вона, схоже, буде.
Для Президента ця ситуація програшна за будь-якого сценарію. Якщо захищатиме Стельмаха — значить, «у долі». Значить, підтверджуються звинувачення Тимошенко. Не захищатиме — втратить контроль над Національним банком. Місце голови НБУ може посісти Петро Порошенко або Арсеній Яценюк. До речі, у своєму останньому інтерв’ю Арсеній Петрович, який не так давно завзято захищав Стельмаха, назвав бездарною валютно-курсову політику НБУ.
Спікер Володимир Литвин пообіцяв за чотири дні вирішити всі проблеми: прийняти бюджет, провести кадрові урядові призначення й ухвалити антикризові закони. Але для початку заслухати звіт Національного банку. Тож, схоже, Стельмах приречений.
У четвер уряд планує «проштовхнути» свій «екстремальний» бюджет, а також урядову антикризову програму. І тут — увага, важливий момент. Прийняття урядової програми необхідне для того, щоб упродовж року в Раді не порушувалося питання про відставку Кабінету Міністрів. Судячи з усього, Тимошенко збирається стартувати на президентських виборах саме з прем’єрської позиції. А Віктора Андрійовича в штабі БЮТ уже давно вважають політичним трупом із нульовими шансами на другий термін.
КОМЕНТАР
Боротьба за протести
Володимир ЛУПАЦИЙ, політолог, експерт Центру соціальних досліджень «Софія»:
— В умовах кризи зростає загальна недовіра громадян до політичного класу, партій, представлених у парламенті. Відповідно, зараз серед політичних сил починається конкуренція за те, хто виявиться не просто парламентською опозицією, а позапарламентською опозицією, тобто хто буде провайдером позапарламентських ініціатив, форм протесту й т. д. Таким чином, сьогодні політичний процес виходить за рамки інституційного трикутника «Президент — парламент — уряд». Тому Партія регіонів, зокрема заяви Януковича, намагається позиціонувати себе в нових політичних умовах як опозиція парламентська й позапарламентська. Щоб стати на чолі позапарламентської опозиції, мало робити просто заяви й ставити ультиматуми, тут потрібна активна політична робота партії з різними групами інтересів.
Щодо можливості проведення виборів можу зауважити, що чим далі відтягується процес проведення самооновлення правлячих груп, тим більше виникає загроза проведенню якихось виборів і взагалі втрати керованості. Плюс до всього, сьогодні політичні партії хоч і ведуть боротьбу, але вони вже втратили монополію на очолення якихось протестів з боку громадян. Тому з’являтимуться інші політичні суб’єкти за межами парламенту у вигляді інституційної опозиції регіональних і місцевих органів влади. Тим паче що центральна влада часто свою некомпетентність і непрофесіоналізм покладає на місцеву владу, яка вже не хоче цього терпіти.
