Тут представлені твори учнів народного малярства Василя Парахіна із села Журавники (Волинська обл.). Експозицію складають понад 150 робіт. За словами мистецтвознавця, куратора виставки Зої Навроцької, метафорична назва вернісажу певною мірою розкриває головне спрямування педагогічної діяльності Василя Парахіна в царині народного мистецтва. Відродити, зберегти від зникнення, не дозволити замінити народну класику-автентику дріб’язковій сувенірщині, недолугим самодіяльним спробам, якими, нажаль, рясніє нині вітчизняна художня культура. Строкатості індивідуальних пошуків сучасного академічного мистецтва Василь Парахін протиставив строгу дисципліну, узгодженість й рівновагу традиційного українського народного малювання, прийоми якого з’явились в прадавні часи, шліфувались віками й уособлюють нині ту неповторну мелодію, котра й вирізняє українство в сім’ї інших націй. Навчаючи своїх вихованців оперувати цими прийомами, він ніби дарує знання особливої напівзабутої мови, долучає їх бути послідовниками й носіями незбагненної гармонії національної душі. В експонатах, що представлені на виставці, пульсує дух України, гомонить старовина, щиро й ненаграно звучать патріотичні почуття малих авторів — любов до рідного краю, рідного народу. «Світове древо», «Лебідь», «Вазон», «Моє село», «Птах вічності».
«Промінь воскресіння» — це спроба протидії цим згубним процесам, це один із маленьких спалахів надії на шляху відродження.
