Ікону з образом святителя Миколая і сьогодні можна побачити чи не в кожній волинській хаті. На Волині є майже сорок храмів, споруджених на честь цього святого. А в Музеї волинської ікони образів з Миколаєм — більше, ніж усіх інших разом. Тому закономірно, що на титульній сторінці календаря на 2013 рік, який щойно видав Волинський краєзнавчий музей, зображено святого Миколая.
Це ікона XVII століття, що належить перу художника, ім’я якого в історії залишилося невідомим. Своїх робіт він не підписував, проте мистецтвознавці впізнають їх за його художнім почерком.
Працював цей художник, якого називають тепер «майстром з Михнівки», у чоловічому монастирі в одному з волинських містечок.
Тоді Михнівка мала й магдебурзьке право, була центром округи. А нині від колишньої розкоші залишилося всього десять хат... Проте на місці, де був древній монастир, вже діє монастир жіночий.
У Волинсько-Галицькому літописі під 1259 роком було описано подію, що дістала назву «Луцького чуда»: «...коли Куремса стояв біля Луцька, сотворив Бог чудо велике... і святий Миколай.
Знявся ж такий вітер, що коли порок [кидальна машина] вергав [камінь], то вітер повертав каменя на них [татар]». І це не єдина літописна згадка про святого Миколая.
Так великий святитель став покровителем міста. Зображення святого Миколая з’являється на луцькій міській печатці, котра в той час виконувала основну функцію міського герба, тобто використовувалася як символ самоврядування.
1999 року лучани офіційно обрали Миколая Чудотворця патроном міста. Пам’ятник йому біля міської ради — це місце, де проводять спільні богослужіння усі релігійні конфесії, де вручають нагороди та просять благословення наречені.
