В середині червня у Харкові відбудеться перша міжнародна науково- практична конференція ISTA-2001. Її презентація відбулася днями в Києві. Конференція, присвячена стану розвитку інформатики в Україні, буде складатися з трьох частин: наукової (власне конференція), бізнес- форуму і семінару-наради з підготовки IT-спеціалістів. Таким чином, за словами президента компанії «TelesensKSCL» (одного з організаторів конференції) Едуарда Рубіна, тут на чотири дні «поєднаються держава, бізнес і наука». Очікується, що в роботі форуму, крім представників державних органів, візьмуть участь оператори зв’язку країн СНД, ведучі світові розробники і виробники обладнання і програмного забезпечення для галузі телекомунікацій. Свою участь у форумі вже підтвердили представники понад 100 компаній.
Поряд з питаннями розвитку інформаційних мереж, зв’язку і телекомунікацій в програмі конференції знайшлося місце і для «людського фактора». Одна з її тем — як знизити виїзд фахівців за кордон. Як сказав «Дню» начальник Управління формування інфраструктури інформатизації Держкомзв’язку та інформатизації України Віталій Балюк, загроза виникає не тоді, коли виїжджають окремі програмісти, а коли це фахівці одного профілю і внаслідок їх від’їзду оголяються цілі напрями. В інших випадках, судячи по всьому, Держкомзв’язку не схильний драматизувати ситуацію (хоч як можна про неї об’єктивно судити, якщо офіційні дані про динаміку цього процесу не розголошуються?). Більш того, у виїзді IT-спеціалістів за кордон, як вважає В. Балюк, є не тільки мінуси, але й плюси. Якщо програміст виїжджає на тимчасову роботу, то він повертається сюди з набутим західним досвідом, що дозволить йому ефективніше працювати в Україні. У разі ж від’їзду в США або Німеччину на ПМЖ, відрадним, на думку В.Балюка, є вже те, що піднiмається імідж України як країни, що готує висококласних фахівців. Проте, вважає він, Україна могла б отримувати за своїх спеціалістів певну компенсацію від зарубіжних фірм, якби уклала міждержавні угоди з рядом країн.
Рецепт, як втримати спеціалістів на батьківщині, де їхні вміння і знання надто необхідні, далеко не новий: для цього треба усього лише створити їм прийнятні умови роботи. Далі визнання цього беззаперечного факту держава поки не просунулася, якщо не вважати реальним кроком січневе урядове рішення про активізацію цієї роботи. Проте час вже не чекає: згідно з даними неофіційних джерел, українська індустрія інформаційних технологій щорічно втрачає від трьох до п’яти тисяч програмістів, багато вітчизняних компаній вже сьогодні стикаються з проблемою добору потрібних спеціалістів. А якщо подивитися ширше, то Україна ризикує залишитися усього лише експортером інтелекту, безнадійно ослабивши свій науково-технічний потенціал. Добросердя державних органів звучить явним дисонансом на фоні серйозної стурбованості тих, хто займається розробкою інтелектуального продукту. Тому при всьому позитивному ставленні до майбутніх харківських дискусій, не можна не відзначити, що існує реальна небезпека того, що цю проблему можуть просто «заговорити».
