Лукас уже вкотре підтвердив репутацію виробника чудних екранних іграшок для різного віку. Думається, що на всесвітній прем’єрі (а у Києві фільм дивилися одночасно з основними світовими столицями) діти та дорослі були в однаковому захопленні. Для перших були численні сутички, польоти на інші планети, неймовірні тварюки — повзаючі, стрибаючі та літаючі; для других — політичні колізії, боротьба з сепаратизмом, тиранією та чорною магією, а також страждання юного Єнакіна (Хейден Крістенсен). Останній йде своїм шляхом до Чорного шолома та подальшого спокутування через численні терни. Він втрачає матір, закохується у Падме Амідалу (Наталі Портман) і весь час сперечається зі своїм наставником Обі-Ван Кенобі (Еван Макгрегор). Очевидно, що дорога психологічного нюансу важка і для самого режисера. Лукас ніколи не був сильний у ліриці, на відміну від батальних сцен. Ось і ридання Єнакіна над тілом матері, та його ж освідчення Наталі, тобто Падме, — найслабкіші сцени у всьому фільмі. Глядач у такі моменти підганяє думкою плин епізоду — ну, швидше, коли там знову битися почнуть. І коли з екрана та з динаміків у зал обрушується чергова битва, боязка муза ніжних почуттів умить замовкає.
Розповідати про всі ці баталії немає ні найменшого сенсу — треба тільки бачити. Дуже скоро нові знахідки лукасової студії «Industrial Light & Magik» освоїть та розтиражує масовий кінематограф, а поки цього не сталося — варто подивитися. А також послухати — оскільки деякі особливості російського перекладу запам’ятовуються з ходу. Остання фраза фільму у вустах майстра Йодо: «Война клоническая началась» — із таких готових афоризмів. І тут уже — ні додати, ні забрати. Дійсно, війна добра зі злом увійшла у свою вирішальну стадію, і горе тому, хто не подивиться наступну останню (?) «Зоряну війну».
Бідна овечка Доллі...
