Нагадаємо, що стартувала громадська ініціатива «Врятувати Меркурія» у травні минулого року — саме тоді львів’яни почали збирати кошти на реставрацію Меркурія, що на фасаді будинку на вул. Січових Стрільців, 3, а потрібно їх було, за попередніми підрахунками, понад 100 тис. грн. Як розповів «Дню» президент благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини міста Львова» Андрій САЛЮК, скульптура була в дуже поганому стані: «У багатьох місцях її поверхня була настільки пошкодженою, що сипалася під руками».
Скульптуру бога торгівлі та покровителя мандрівників відновлювали фахівці кафедри реставрації «Львівської політехніки». Скульптурні роботи виконала Любов Булгакова. Реставрацію супроводжував експерт GIZ Дірк Брюггеман. Найдовше, кажуть, довелося працювати над рукою. Великої праці потребували і крила та кадуцей (жезл. — Т.К.).
Львів’яни пожертвували на Меркурія 43 тис. грн. Фінансово (160 тис. грн) і фахово до роботи долучилося Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ — співпраця відбувалася за програмою проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини Львова».
«Такі громадські ініціативи, як «Врятувати Меркурія», вкрай необхідні, — вважає керівник проекту GIZ у Львові Іріс ГЛЯЙХМАНН. — Меркурій став символом любові львів’ян до своєї спадщини, небайдужості й активної позиції. Крім того, з професіонального погляду, важливим був досвід кафедри реставрації «Львівської політехніки», оскільки реставратори поєднували в роботі традиційні методи відновлення скульптури з новаторськими технологіями. Сподіваюся, Меркурій як символ швидкого прогресу та руху дасть гарний початок активному порятунку інших скарбів із каменю на фасадах і дахах старовинних львівських кам’яниць».
«Відреставрований Меркурій тепер зможе простояти не одне століття», — додає скульптор Любов БУЛГАКОВА.
ДОВІДКА «Дня»
Меркурій народився разом із будинком, який він прикрашає, 1887 р. Тоді це було Управління залізниці, а вулиця мала назву 3 Травня — на честь дати ухвалення польської конституції. Cкульптура вінчає аттик неоренесансної споруди і є втіленням залізничного руху — як найшвидшого на той час. Архітектор будівлі — Вінсент Равський-молодший, випускник Львівської та Віденської політехнік. Автор скульптури — професор Львівської політехніки Леонардо Марконі (1835—1899 рр.).
