Очевидно, хтось із організаторів Другого всесвітнього форуму українців вважав, що тисяча делегатів та гостей з усього світу й така ж кількість тих, хто прибув на форум із самої України, збираються задля того, щоб розважитися в барах чи ресторанах.
Це спадало на думку, коли в п`ятницю науковці, бізнесмени, політики, літератори намагалися втиснутися в маленькі аудиторії жовтого корпусу Національного університету імені Тараса Шевченка, де проходили секції та "круглі столи" форуму. Проте від незручних умов напруженість дискусій і кількість дискутантів не зменшилися.
Що ж було винесено на секції та "круглі столи" форуму? Мабуть, усі проблеми, якими живе нинішня Україна та українська діаспора. Мова йшла щодо наукових контактів, жіночого руху, української мови, національної безпеки, інформаційного простору, духовного єднання українських церков і навіть щодо української діаспори та українського спорту. Одними з центральних стали "круглі столи", присвячені політичним завданням і проблемам світового українства, баченню майбутнього України молоддю та перспективам розвитку української освіти та культури.
Звісно, за кілька днів усі проблеми не те що розв`язати - навіть сформулювати не можна. Проте головне, очевидно, зробити вдалося. А саме - встановити або поновити контакти між людьми, котрі живуть на різних континентах, але які зацікавлені в координації своїх зусиль, спрямованих на розвиток української культури в усьому світі та на вихід України з соціально-економічної кризи. Взагалі, можливо, головним здобутком Другого всесвітнього форуму українців і стали ці живі, неформальні контакти людей, щиро зацікавлених у співпраці, а не помпезні засідання в палаці "Україна", де високопоставлені промовці перед очима представників української діаспори намагалися звести рахунки зі своїми політичними супротивниками.
