Держава вирішила з 2002 року закріпити за собою виключне право видавати коди на цінні папери, що випускаються в Україні. Днями рішення про це оприлюднила Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку. Коди потрібні, насамперед, компаніям, акції яких активно купуються і продаються, тобто перебувають у вільному обігу. Дотепер потрібні цифри на сертифікат акцій можна було отримати в Міжнародному фондовому союзі, Нацдепозитарії, Українській фондовій біржі. Кілька років тому кодифікацією цінних паперів займалося і Міністерство фінансів. З наступного року, за рішенням Держкомісії, монопольне право на цей вид діяльності має отримати Національний депозитарій. Це означає, що інформація про рух власності на акції всіх компаній перебуватиме в державних руках.
Національний депозитарій України оголосив про відновлення кодифікації цінних паперів після піврічної перерви — цей час було витрачено на вступ до Міжнародної асоціації кодифікаторів. Тепер облік акцій українських підприємств вестиметься за універсалізованими стандартами, що відкриває шлях на іноземні фондові ринки. Якби ж там ці акції ще й хтось чекав.
Втім, цінні папери, що не мають коду, як мінімум до кінця року ще будуть вважатись дійсними для обслуговування. Компанії, які зареєстрували свої папери не в Нацдепозитарії, теж можуть не поспішати з перекодифікацією. А всі нові акціонерні товариства, схоже, будуть змушені витратитись на отримання коду сертифікату на цінні папери.
Чомусь ціна кодифікації цінних паперів встановлена на рівні 1985 гривень, підозрюючи, що вартість здаватиметься українським компаніям завищеною, представники Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку вже оголосили, що до неї входить лише собівартість робіт. До того ж згідно з офіційними рекомендаціями, ціна мала бути вищою. Заступник голови комісії Анатолій Головко зауважив, що Міжнародна асоціація всім країнам-членам пропонує встановити ціну кодифікації на рівні 2000 доларів. Так що маємо ще дякувати.
Загалом, сьогодні в Україні близько 35 тисяч акціонерних товариств. З них тільки близько половини потурбувались про отримання коду своїх цінних паперів. Але сам Національний депозитарій видав коди лише п’ятистам компаніям. Як зізнався заступник голови Нацдепозитарію Володимир Ульянов, коди видавались «вручну». Тобто програмного забезпечення для продукування кодів вони взагалі на мають.
Для придбання таких програм Нацдепозитарій очікує витратити частину з 2,5 мільйона гривень, закладених у державний бюджет на розвиток фондового ринку. Решта коштів піде на сплату безкоштовної кодифікації обраних компаній. Перелік пільговиків досі не визначено. За попередньою інформацією, «шару» отримають лише ті акціонерні товариства, що випустили акції в електронному вигляді. Тим часом компанії штурмують Нацдепозитарій з вимогами надати коди безкоштовно всім без виключення.
Щоб акціонерні товариства активніше сплачували за коди сертифікатів на акції, Володимир Ульянов намалював вражаючу картину, котра цілком може стати реальністю вже з наступного року. Наприклад, власник не зможе відкрити рахунок у цінних паперах зберігача, якщо на цінних паперах немає коду. А емітент не зможе розмістити глобальний сертифікат випуску цінних паперів у депозитарії, якщо ці цінні папери некодифіковані в Нацдепозитарії.
Втім, враховуючи, що значна частина кодів може бути видана безкоштовно, українські компанії не поспішають з заявками. В будь-якому разі час до кінця року ще є. Та й власники акцій навряд чи горять бажанням швидко розкрити державі інформацію про себе, мабуть, розуміючи можливості й специфіку державного контролю.
